Що таке Болонська система освіти? Все, що ви хотіли знати

Навчання у більшості європейських вишів, яке стабільно залучає студентів із Росії та країн СНД, ведеться відповідно до Болонської системи. Росія була членом Болонського процесу протягом 20 років і навесні 2022 вийшла з нього.

Що таке Болонська система освіти? Чому це перспективно бути студентом вишу в країні, яка підписала Болонську декларацію? І яке освітнє майбутнє тепер чекає на російських студентів? Розповідає автор блогу GoStudy Олександра Баранова.

Суть Болонської системи освіти

Болонська система освіти – концепція, прийнята в єдиному навчальному просторі для провідних європейських країн, які підписали Болонську декларацію у 1999 році.

Думка про створення єдиного європейського простору з універсальними засадами та структурою освітнього процесу прийшла академікам Болонського університету. Напередодні свого 900-річчя університет запропонував решті вишів Європи прийняти та підписати Велику Хартію університетів. 1988 року документ підписали 80 ректорів вишів.

Важливість такого співробітництва невдовзі зрозуміли і на державному рівні. У 1998 році в Парижі міністри Франції, Італії, Великобританії та Німеччини підписали Сорбонську декларацію. Документ містив стратегію розвитку спільного європейського освітнього простору.

Наступного року в Болоньї тридцять міністрів освіти з різних європейських країн ухвалили декларацію «Зона європейської вищої освіти». Так було започатковано Болонський процес. З того часу зустрічі на державному рівні проводяться раз на два роки.

За даними 2022 року, Болонський процес об’єднує студентів з 46 країн і відкритий для приєднання нових членів. Росія увійшла до складу учасників Болонського процесу у вересні 2003 року, Україна — на два роки пізніше. Казахстан та Білорусь приєдналися до договору у 2010 та 2015 рр., відповідно. Князівство Монако та Республіка Сан-Марино відмовилися від підписання Болонської угоди. Ізраїль, Косово, Киргизстан та Північний Кіпр подали заявки на членство, але їм було відмовлено. Після початку військового конфлікту у 2022 році Росію та Білорусь виключили з Болонського процесу.

Країни-учасниці Болонського процесу

Джерела: AACRAO EDGE, Wikipedia

Єдиний навчальний простір створюється виходячи з шести базових положень Болонської декларації.

1. Прийняти систему наукових ступенів, які будуть зіставні між навчальними закладами, а також запровадити додаток до диплому, де буде перераховано всі курси, які прослухав випускник під час навчання. Молодому спеціалісту буде простіше знайти роботу після закінчення вишу. Розберемо з прикладу. Студент Костя вивчає інформатику і отримує диплом бакалавра в Німеччині, одній із країн-учасниць Болонського процесу, але не хоче там залишатися та їде до Італії. Там він може спокійно знайти роботу, оскільки його диплом визнають (оскільки в цій країні також діє Болонська система освіти), і у роботодавців не виникне сумнівів у тому, що Костя — «айтішник» з гарною освітою.
2. Ввести два цикли навчання – програма бакалаврату (undergraduate) та магістратури (graduate). Костя може отримати ступінь бакалавра в Німеччині, а потім, попрацювавши кілька місяців, вирішити продовжити навчання в Італії, але вже за магістерською програмою. При цьому йому не потрібно буде складати щось додатково, крім вступних іспитів до магістратури.
3. Впровадити спеціальну систему балів – кредитну систему (ECTS або European Credit Transfer System). Кожна навчальна дисципліна у програмі “важить” певну кількість балів – так званих кредитів. Для перекладу на наступний курс або допуску до складання державних іспитів студенту Кості необхідно набрати певну кількість балів. Знаючи цю цифру, він може підібрати предмети так, щоб не збожеволіти від напруги під час сесії і в той же час вивчати саме ті дисципліни, які йому цікаві.
4. Створити максимально зручні умови студентам та викладачам, щоб вони могли отримувати досвід та знання в інших європейських вишах. Під час навчання Костя може провести пару семестрів у закордонному виші як звичайний студент, наприклад, за програмою «Ерасмус». Кредити, які він отримає за прослухані предмети, будуть враховані у його «рідному» виші, за умови, що спеціальності чи напрями факультетів перегукуються. Така особливість Болонської системи освіти дозволить Кості отримати дорогоцінний досвід навчання за кордоном: практика іноземної мови, нові друзі, знайомство з новою культурою та менталітетом, можливі перспективи працевлаштування.
5. Побудувати систему навчання так, щоб критерії та методології в різних університетах були зіставні. Пам’ятаєте, що студент Костя вирішив здобути ступінь магістра, але вже в італійському виші? Так ось у процесі навчання та стажувань він зможе застосовувати всі отримані в німецькому виші знання без побоювань, що його не зрозуміють чи вважатимуть ці дані застарілими. І оцінюватимуть його навчання приблизно за тими ж критеріями, що оцінювали в процесі навчання за бакалаврською програмою.
6. Всіляко сприяти міжнародним студентським проектам, підтримувати взаємодію між вишами, включаючи навчальні програми та наукові дослідження. У процесі навчання Костя може взяти участь у розробці нової мобільної програми. І для цього зберуться студенти з Італії, Німеччини, Франції, Австралії та, скажімо, Аргентини.

Болонська система освіти: плюси та мінуси

Плюси

• Вища освіта стає доступнішою. ​​Студент може народитися в російській глибинці і поїхати вчитися в Австралію.
• Студент може переходити з одного вишу до іншого, змінювати країну навчання, проходити стажування — і при цьому не втратить ні бали, ні час. Звичайно йдеться лише про країни, які приєдналися до Болонського процесу. Студент може вивчати ті предмети, які йому дійсно цікаві. Таким чином, він не втратить інтерес до обраної спеціальності, а навпаки, зміцнить його.
• У процесі навчання людина може встановити собі «планку».

Припустимо, нашому Кості потрібно набрати 150 балів-кредитів для допуску до державних іспитів та захисту диплома. Але Костя – хлопець здатний і блискуче володіє навичками тайм-менеджменту. За три роки навчання на бакалавріаті він примудрився заробити не 150, а 200 балів. Перелік прослуханих дисциплін буде вказано у додатку до диплому. Як думаєте, кому віддадуть перевагу при влаштуванні на роботу за інших рівних умов: Кості з його двома сотнями балів або Михайлу, який набрав мінімальну кількість балів?

(Цей принцип поки що не діє у низці країн, що пізніше приєдналися до Болонської системи освіти).

• У ході навчання наголошується на здобутті професійних практичних навичок.

Нашому студенту Кості не доведеться слухати занудні теоретичні міркування на лекціях, які не мають нічого спільного з реальністю. Отримані у виші знання він зможе одразу застосовувати на практиці.

• Вища освіта має чіткі стандарти.

Костя чітко розуміє, що, скільки і в які терміни йому потрібно зробити та здати, щоб отримати заповітний диплом.

Мінуси

• Можливість самостійно формувати свій розклад, обирати предмети та визначати дати складання іспитів підходить для організованих особистостей. Деяким це вселяє почуття хибної свободи. Студенти починають відкладати все на останній момент, пропускати лекції та семінари. Результат передбачити неважко.
• У рамках Болонської системи багато вступних іспитів проводяться у форматі тестування. Це не дозволяє отримати уявлення про справжній рівень підготовки студента. Зрештою, матеріал до деяких тестів можна просто зазубрити.
• Диплом бакалавра іноді сприймається як проміжний ступінь у процесі здобуття вищої освіти — адже є ще й магістерський ступінь.
• Оскільки вища освіта завдяки Болонській системі стає дедалі доступнішою, конкурс на бюджетні місця постійно зростає.

Приєднання до Болонської угоди

Для вступу в Болонський процес країна повинна дотриматись кількох умов, серед іншого:

• Запровадити дворівневу систему освіти в університетах;
• Впровадити кредитну шкалу оцінки знань та пройденого матеріалу;
• Допрацювати навчальні програми так, щоб вони відповідали європейським стандартам;
• Додати до диплома додаток з оцінками та кількістю годин за кожним із прослуханих предметів.

Болонська система освіти у Росії

Росія увійшла до складу учасників Болонського процесу у 2003 році. Основною метою, за словами тодішнього голови комітету з освіти та науки Державної думи Олександра Шишлова, було «підвищити конкурентоспроможність російської вищої школи на світовому ринку освітніх послуг».

До перебудови системи освіти на новий лад усі російські студенти навчалися за програмою спеціалітету, яка тривала від п’яти до шести років. Після її закінчення можна було відразу вступати до аспірантури. Диплома спеціаліста було достатньо, щоб влаштуватися на роботу.

Система спеціаліста збереглася у Росії із часів Радянського Союзу з однією істотною зміною: після закінчення вишу СРСР випускник отримував роботу за розподілом і був зобов’язаний відпрацювати у цьому місці протягом трьох років. Сьогодні цей підхід вже не діє, молоді фахівці працевлаштовуються самостійно та вільні у виборі.

Критика участі Росії у Болонському процесі

Плюси переходу російських університетів на нову систему освіти були очевидні. З’явилися нові варіанти співпраці із закордонними університетами, а студенти отримали можливість їздити за навчальними програмами обміну.

Російські педагоги та деякі політики критикували перехід на Болонську систему. Аргументи були такі:

• Передбачалося, що участь Росії в Болонській системі спростить процедуру визнання російських дипломів. Однак ці очікування не цілком виправдалися. У кожного університету свої вимоги до тієї чи іншої спеціальності, тому кількість годин та дисциплін у європейській програмі далеко не завжди збігається з російською.
• Перехід від спеціалітету до бакалаврату призвів до скорочення кількості навчальних годин, а отже, і до погіршення загальної підготовки. Програми спеціалітету були побудовані так, що в перші чотири роки навчання студенти освоювали переважно теорію, а на п’ятому та шостому курсі знайомилися з майбутньою професією на практиці. У чотирирічному бакалавраті на відпрацювання практичних навичок часу не залишилося.
• Не всі роботодавці визнають диплом бакалавра — деяким ця освіта здається неповною (див. вище: чотири роки замість звичних п’яти-шесті років). У результаті студент може мати проблеми з працевлаштуванням і змушений продовжувати навчання в магістратурі. Не в усіх університетах є магістерські програми, що відповідають програмам бакалаврату, що створює додаткові складності.
• Болонська система дає студенту можливість перейти з одного вишу до іншого, зокрема до одного з європейських. Багато студентів із задоволенням використовують цю можливість і після отримання диплому залишаються жити та працювати за кордоном — отже, відбувається відтік професійних кадрів.

Чому Росія виходить із Болонської системи вищої освіти і що буде далі?

Освітню систему неможливо перебудувати відразу. Експерти вважають, що це рішення — демонстрація позиції країни в контексті політичної ситуації, що склалася, запровадження санкцій і військового конфлікту. Однак відмова від Болонської системи не означає негайного повернення до того, що було до 2003 року: у Міністерстві науки та вищої освіти РФ хочуть створити власну та унікальну освітню систему, яка поєднає в собі російський та європейський досвід.

Чим відмова від Болонської системи загрожує російським студентам?

• Збережуться програми бакалаврату та магістратури, при цьому збільшиться кількість програм спеціаліста.
• Дипломи бакалаврів та магістрів, які студенти отримали, доки Росія була членом Болонської угоди, не втратить актуальності.
• Повного переходу на спеціаліста не буде, оскільки в іншому випадку бакалаврський ступінь вважався б незакінченою вищою освітою, а випускники не могли б знайти роботу.
• Співпраця із закордонними вишами заохочуватиметься і підтримуватиметься, тим більше, що багато хто з них не відмовлявся від нього офіційно.
• Російські студенти та випускники зможуть навчатися в європейських вишах, проте визнання диплома про вищу освіту може ускладнитися: потрібно буде скласти додаткові іспити або вступити на молодший курс.
• До вибору напряму при навчанні на спеціалітеті доведеться підходити дуже свідомо. За правилами Болонської освітньої системи після отримання диплома бакалавра студент міг обрати будь-який напрямок у магістратурі. Наприклад, три роки вивчати маркетинг, а потім піти у IT-сферу. Спеціаліст не дає такої можливості: якщо випускник хоче продовжувати навчання в аспірантурі, то йому не дозволять змінити напрямок. Додаткова складність: на ринку праці стрімко з’являються нові і нові професії. Таким чином, є ризик, що обрана спеціальність після п’яти років навчання виявиться незатребуваною.

Перспективи Болонського процесу

На сьогоднішній день країни, які були зацікавлені у міжнародному співробітництві у сфері освіти, вже мали можливість приєднатися до Болонського процесу, тому настає час оцінки ефективності даної системи та прогнозів на майбутнє.

Найважливіший критерій: професійні компетенції випускника з «болонським» дипломом мають легко визначатися та бути зрозумілими будь-якому роботодавцю. Згадаймо нашого студента Костю, який здобув ступінь бакалавра у Німеччині, а магістратуру закінчив в Італії. У ході навчання він вже брав участь у цікавих проектах та розробив мобільний додаток. Якщо і в Німеччині, і в Італії він може розраховувати приблизно на ту саму робочу посаду, то це означає, що його здібності та навички однаково оцінюють у кожній з цих країн. Це є прикладом ідеального функціонування Болонської системи. А от якщо в Італії Кості пропонують посаду розробника-початківця, а в Німеччині — місце керівника відділу з десятьма підлеглими, то значить, десь є помилка.

Найближчі десятиліття покажуть, як розвиватиметься Болонська система освіти в Європі, чи вимагатиме трансформації. Досвід нових абітурієнтів та випускників продемонструє, чи правильним було рішення відміни Болонської системи в Росії.