Прага, Брно, Ліберець: як там живеться студенту?

Якщо ви хочете вчитися в Чехії, то важливий вибір вам доведеться зробити двічі: спочатку обрати спеціальність та ВНЗ, а потім подумати, в якому місті краще жити та вчитися. В ідеальному випадку обидва пункти збігаються. Але що якщо вас тягне до столиці, а потрібного навчального спрямування там немає? Чи, навпаки, цікава спеціальність знайшлася в єдиному виші периферійного міста? Автор блогу GoStudy Олександра Баранова розпитала іноземних та чеських студентів про життя та навчання у п’яти чеських містах.

Прага

Жити та навчатися у середньовічній столиці — дуже романтична думка. Проте реальність виглядає суворіше.

По-перше, жити у Празі, як і у будь-якому великому місті, недешево. По-друге, атмосферою Старого Міста студенту-першокурснику найчастіше немає коли насолоджуватися: живе він у гуртожитку, будні проводить в університеті, а вихідні — за книгами, вдома чи в бібліотеці. Проте переваги у столичному житті теж є.

Розповідає випускниця факультету соціальних наук Карлового університету Олександра М.:

«У Празі складно вчитися, коли ти перебуваєш на етапі акліматизації в чеському середовищі: і містом хочеться погуляти, і на тусовку сходити, а вчитися треба, семінарні роботи не чекають. Натомість на третій рік бакалаврату або в магістратурі починаєш цінувати переваги життя в столиці, бо вже вмієш дотримуватися балансу між навчанням та вільним часом.

Величезний плюс для студентів – велика кількість бібліотек та читальних залів – „студовен“ (чеш. studovna). Таким чином, під час підготовки до іспитів можна міняти локацію, а не сидіти тижнями у кімнаті гуртожитку. Це у рази підвищує ефективність підготовки.

Я народилася і виросла у великому місті, тому коли навчалася на мовних курсах і жила в м. Маріанську-Лазні, то відверто страждала — мені не вистачало столичного масштабу. Прага – це, звичайно, не Москва і не Петербург, але не провінційне місто. Коли починаєш спілкуватися з чехами, то можна побачити її з іншого, не туристичного боку. Почнеш розуміти, чим відрізняються між собою празькі райони — Жижків, Виногради, Голешовіце, Мала Країна. Це дуже цікаво».

Ті, хто обрав медицину чи юриспруденцію, цілком можуть оселитися і в невеликому місті, оскільки в найближчі шість навчальних років часу на розваги, швидше за все, не буде.

Згадує лікар-онколог, випускниця Першого медичного факультету Карлового університету Марія Х.:

«Будучи студенткою медичного університету, я Прагу так і не подивилася як слід — у мене просто не було часу. Вихідним у мене вважався день, коли я могла поспати не до шостої, а до дев’ятої-десятої ранку, а вже потім сісти і вчитися. Такого, щоб гуляти з п’ятниці по неділю, а отямитися тільки до вечора понеділка, у мене не трапилося жодного разу.

Прага для студента дуже дорога, особливо поки ти не працюєш. Я жила в одному з найдешевших гуртожитків на Ходові. Мене не бентежила кількість сусідок у блоці, я просто концентрувалася на головному завданні – отримати диплом. Тому я була рада, що мені є де поспати, а інше мене мало хвилювало. Щоправда із сусідками мені завжди дуже щастило. У кімнаті була величезна шафа для речей, балкон із видом на Кунратіцький ліс, кухня — спільна на весь блок. Зараз я розумію, що умови були спартанські, але я не скаржилася, оскільки батькам моє перебування у Празі й так виливалося щороку на кругленьку суму.

Досі пам’ятаю назви пари ресторанчиків та дискотек, куди ми з подружками ходили відзначати складання іспитів. Але, повторюся, це були поодинокі та виняткові моменти. Суботи та неділі я зазвичай проводила у Національній технічній бібліотеці і дуже раділа, що вона працює 24/7. На шостому курсі ми з подругою Монікою йшли з ранку на фермерський ринок на „кулатяку“ (розмовна назва круглої площі біля метро „Дейвіце“, чеш. kulaťák), купували свіжий кефір та булочки, у холі бібліотеки влаштовували царський за нашими мірками сніданок, а потім навчалися до півночі.

Графік студента-медика виглядав так: підйом о пів на шосту або шість, з сьомої ранку до другої дня були пари, потім я забігала в їдальню на обід, щоб не витрачати час на приготування їжі, і бігла додому. З трьох до десяти навчалася з короткою перервою на вечерю, знову ж таки в їдальні. Лягати спати потрібно було не пізніше 11-12, щоб уранці хоч щось думати на заняттях.

До речі, я дуже хотіла вчитися не в Празі, а в Брно, і коли не вступила туди, то дуже засмутилася. Мабуть, спрацювала інтуїція: зараз я просто обожнюю південну Моравію, і якби десь і залишилася працювати надовго, то тільки там».

Брно

У великому центрі на півдні Чехії розташовано кілька університетів, де можна отримати якісну безкоштовну освіту чеською мовою:

• Масаріков університет,
• Технічний університет,
• Університет Менделя,
• Університет ветеринарії та фармацевтики,
• Академія музичних мистецтв імені Яначека.

Розповідає лікар-нутриціолог Софія П., випускниця Першого медичного факультету Карлового університету. Свого часу вона два роки жила та навчалася у Брно.

«Почну із плюсів. У Брно простіше зосередитися на навчанні, тому що ходити нікуди, вся активність зосереджена між гуртожитком чи квартирою, університетом та центром міста (одна площа та кілька вулиць, що відходять від неї). Там є кафе, торгівельний центр. У Брно ти хоч-не-хоч сядеш за парту і почнеш вчитися.

Чудово, що все в пішій доступності. Через малий масштаб міста дуже відчувається студентська атмосфера: дуже багато „еразмусівців“, студентів із різних країн. Усі зосереджені у кількох кварталах, і тому є відчуття єдності, того, що ви приїхали сюди з однією метою — вчитися. Нові знайомства, міжкультурні зв’язки – це шанс розширити свої горизонти, у студентські роки це добре.

У ветеринарного університету чудовий гуртожиток. Я навіть сказала б, що він більше схожий на готель: прибирання в кімнатах, шикарний ремонт. Я вважаю, що це мрія для студента.

Тепер про мінуси. Моя особиста думка: Брно — нудне та провінційне місто. За кілька місяців робити тут стає нічого. Всіх знаєш, з усіма постійно перетинаєшся на одній і тій же вулиці (у тому числі і з тими, з ким не хотів би зустрічатися). У маленькому місті відчуваєш, що обмежений: трохи складніше чи масштабніше питання — і треба їхати до Праги та вирішувати його там. А це дві з половиною години дороги. Однак у Брно жити спокійно та безпечно.

Коли я навчалася у Брно, то там російських студентів майже не було. У ветеринарному університеті нас було на той момент двоє – я та моя подруга. Ми хоч-не-хоч дуже багато спілкувалися з чехами, підвищили тим самим рівень мови, швидко інтегрувалися в середовище. У вільний від навчання час обидві підробляли у барі. Там теж працювали одні чехи, і нам довелося навчитися знаходити з ними спільну мову, дружити, почуватися добре в їхньому середовищі. Це величезний плюс маленького міста. У Празі ми б точно знайшли собі російськомовне коло спілкування, а отже, повноцінної інтеграції в чеське середовище не відбулося б».

Позитивні враження від навчання у Брно залишаються і в тих, хто з тих чи інших причин повернувся на батьківщину.

Згадує Катерина (@katkatrin7), випускниця факультету регіонального розвитку Університету Менделя:

«Якщо оцінювати життя в Брно за 12-бальною шкалою, я поставила б не менше „десятки“. Я поїхала до Брно на курси чеської мови після того, як закінчила бакалаврат, навчалася десять місяців. Оскільки нострифікаційні іспити бакалаври зазвичай не складають, то вступила я до університету Менделя легко, склала два вступні іспити на факультет регіонального розвитку. Я готувалася за прикладами питань минулих років, і це дуже допомогло. Під час курсів могла собі дозволити підробіток без проблем, але під час сесії в університеті було складніше. Загалом я дуже задоволена. Чехи мені сподобалися, вони дуже привітні.

Щодо дозвілля, то в Брно багато спортзалів. Знайомі дівчатка займалися танцями, ми ходили на пробіжки. Мені дуже подобалося розташування міста: хочеш – поїхав до Праги, хочеш – до Відня на концерт. Все було доступне. Після отримання диплому я за сімейними обставинами поїхала жити до Криму, але вважаю, що досвід навчання в Європі це дуже круто. Моя сестра зараз збирається вчитися за кордоном, і я її підтримую».

Ліберець

У Ліберці розташовано Технічний університет. До складу вишу входить п’ять факультетів:

• Факультет текстилю
• Економічний факультет
• Факультет мистецтва та архітектури
• Машинобудівний факультет
• Факультет природничо-гуманітарний та педагогічний

Своїми враженнями поділилася Тамара А., яка вивчала текстильний маркетинг на текстильному факультеті.

«Ліберець значно менший за Прагу, тому студентам з великих міст буде важко звикнути до місцевого життя. На мене ніби тиснула обмеженість масштабів. Спочатку я перебувала в депресії, тому що не розуміла, чим тут займатися, крім навчання.

У гуртожитках зручно, досить багато російськомовних студентів, весела атмосфера студентства.

Клімат у Ліберці вологіший, ніж у Празі. Часті тумани практично завжди похмуро. У місті є вся необхідна інфраструктура: бібліотека, кав’ярня, торгові центри, магазини, спортивні секції. Транспорт ходить без перебоїв і вночі, і вдень.

Загалом у Ліберці затишно, хоч і нудно, жителі привітні. Ніщо не відволікає від навчання, але на вихідних хочеться виїхати до Праги, розважитися та відпочити. Можливо, якщо пожити там рік і мати друзів, буде не так сумно».

Столиця чи таки периферія?

На це питання не можна дати однозначної відповіді. Одному ближче життя у мегаполісі, іншому — у невеликому місті.

Для студента можна виділити кілька плюсів навчання в маленькому чеському місті, наприклад, у Ліберець, Брно, Пльзень або Градець-Кралові. По-перше, ніщо не відволікає від навчання; по-друге, акліматизація та інтеграція у середовище проходить набагато швидше, оскільки спілкування відбувається переважно з чехами. Зрештою, жити у невеликому містечку дешевше, ніж у столиці.

У Празі, в порівнянні з іншими куточками Чехії, вирує життя. На практиці це означає нові знайомства, вигідні варіанти підробітку та можливість класно проводити вільний час. Однак жити в столиці суттєво дорожче за всіма параметрами. Отже, головним критерієм при виборі місця проживання таки має бути «навчальний» фактор.