Чи можна навчатися у двох вишах одночасно?

Сьогодні багато студентів замислюються про те, щоб навчатися одразу у двох університетах чи на двох факультетах, іноді навіть обирають навчальні заклади у різних країнах. І справді, ідея звучить чудово: розширення кругозору, нові друзі, гарний рядок у резюме. Але наскільки складно одночасно навчатись у двох вишах і які існують плюси та мінуси?

Юридичні та адміністративні аспекти

Перш ніж зважитися на навчання у двох вишах одночасно, важливо знати, чи це дозволено законом. У деяких країнах, таких як Чехія та Словаччина, можна навчатися одразу у двох університетах, а ось в інших країнах можуть бути свої обмеження. Наприклад, не завжди вдасться одночасно навчатися на бюджеті у двох різних вишах — в одному з них доведеться платити за освіту.

Якщо ви замислюєтеся про навчання в Австрії та здобуття освіти в Чехії, вам знадобляться австрійська та чеська навчальні візи. Необхідно заздалегідь дізнатися, чи їх можна поєднувати і як довго ви зможете перебувати в кожній з країн.

Важливо й те, що не всі університети дозволяють навчатися одразу у двох місцях, особливо якщо йдеться про очну форму навчання. Тому перед поданням документів до двох вишів потрібно обов’язково уточнити цей момент у приймальній комісії. Швидше за все, відрізнятиметься процес вступу та дати вступних іспитів.

Якщо ваш вибір припав на два європейські університети, в яких навчання відбувається відповідно до Болонської системи, та спеціальності перетинаються (є однакові предмети) або доповнюють одна одну, то варто запитати у навчальних відділах вишів, чи можуть вам зараховувати кредити — бали — за схожі дисципліни.

Отримати диплом в одній країні та використовувати його в іншій може бути не так просто, особливо якщо йдеться про медицину чи юриспруденцію. У низці країн, наприклад, США, можуть вимагати додаткову акредитацію. Тому важливо заздалегідь з’ясувати, де і на яких умовах ваші дипломи визнаватимуться.

Логістика: як усе встигати?

Вчитися у двох вишах одночасно — це челендж навіть для працелюбної людини. Доведеться грамотно планувати свій час і навчитися поєднувати розклади. Іноді допомагає можливість заочного або онлайн-навчання: якщо один з вишів пропонує онлайн-курси, це дозволить вам вчитися дистанційно, не залишаючи іншу країну.

Якщо обидві навчальні програми вимагають особистої присутності, доведеться часто подорожувати, і це може бути виснажливим. З іншого боку, ви навчитеся швидко збиратися та їздити з невеликою кількістю багажу.

Фінансові витрати

Вчитися одразу у двох країнах — задоволення не з дешевих. Витрати на навчання, проживання та поїздки можуть відрізнятися залежно від країни. Важливо наперед розрахувати свій бюджет.

Перед тим, як приймати остаточне рішення, пошукайте стипендії чи гранти, які можуть покрити частину витрат на навчання. Деякі програми навіть дозволяють поєднувати різні види фінансової допомоги.

Відмінний спосіб покрити частину витрат — підробіток у вільний від навчання час. Однак ця порада актуальна все ж таки для тих студентів, хто навчається в одному університеті, а не поєднує навчання в різних вищих школах. Однак, ви можете поцікавитися, скільки годин на тиждень можна працювати студенту в тій чи іншій країні, щоб не порушити візові умови.

Очевидні переваги та недоліки

Вчитися одразу у двох вишах — це не лише користь для майбутнього резюме, а й можливість стати вузьким фахівцем із набором навичок та умінь, що мають великий попит.

Однак не слід забувати про те, що це складно. Потрібна висока стресостійкість та вміння планувати навчання, поїздки та відпочинок за хвилинами. Обов’язковою умовою успіху є підтримка рідних та близьких плюс фінансова «подушка». Це дозволить зосередитись на навчанні та не хвилюватися з приводу побутових питань.

Розповідають студенти

Оцінити складність паралельного навчання за двома спеціальностями можна за розповідями хлопців, які обрали виші в одній країні.

Софія Панфілова, нутриціолог

Коли я навчалася на першому курсі магістратури Першого медичного факультету в Карловому університеті, я вступила до Європейської школи бізнесу та менеджменту на МВА. Вибрала спеціалізацію «Управління в охороні здоров’я» (Health Care Management). Чому так — потрібно було для кар’єри, для розвитку.

Як кажуть, однією медичною освітою ситий не будеш. Вивчати менеджмент не зрозуміло-де і як теж не хотілося. Я вирішила, що якщо йти за титулом МВА, то до нормального навчального закладу, де в результаті я отримаю не лише «корочку», а й гарні знання.

Було складно. Навчання в магістратурі в Карловому університеті було дуже насичене, хоч це був і перший рік. Вчитися в Європейській школі було теж важко, бо, крім відвідування базових лекцій та семінарів, потрібно було ще здати величезну кількість семінарних робіт. Роботи відкривали доступ до подальшого написання диплома та його захисту. Дипломна робота також далася мені непросто.

У цьому виші багато часу відведено на самостійне навчання. Усі викладачі — лікарі-практики зі своїми бізнесами та мають вагу не лише в академічному, а й у підприємницькому середовищі. Вони справді можуть студентів чогось навчити. Тому це не виглядало так: прийшов, приніс роботу, тобі поставили оцінку, не дивлячись, і ти пішов. Ні — постійно повертали «семінарки» на доопрацювання, весь час треба було щось перескладати, і таке інше. Хоча йдеться і про приватний навчальний заклад, але потурань не дають: не склав певну кількість разів — до побачення.

Плюс до вищеописаного — навчання у Карловому університеті. Сесія на першому курсі магістратури була дуже тяжкою. Потрібен був ідеальний тайм-менеджмент. Паралельно з навчанням я ще працювала і на той момент відкривала свою компанію, що теж вимагало величезної кількості сил та нервів.

Однак я не шкодую. На мою думку, мені МВА багато дав. Це дуже практична освіта, і якщо тобі дійсно потрібно її десь застосовувати, то це корисно і може відчиняти певні двері. Вважаю, що це було правильне рішення: не відкладати та не розділяти у часі навчання у двох вишах.

Фома Каймаков, спеціаліст у галузі міжнародних відносин

Фома Каймаков, спеціаліст у галузі міжнародних відносин
Я навчався у Празі та у Брно. У Празі вивчав маркетинг та комунікації, у Брно — міжнародні відносини.

Перед спробою подвійного навчання я відклав деякі гроші та припинив цей експеримент тоді, коли пройшло бажання продовжувати плюс закінчилася фінансова подушка.
Якщо підходити до навчання відповідально, вільного часу залишається дуже мало. Підробляти у тому обсязі, якого вистачить, щоб покрити всі необхідні витрати на життя, не вдасться. Без фінансової підтримки від батьків чи добрих накопичень дуже складно.

Багато грошей «з’їдають» переїзди — щонайменше два квитки на тиждень на потяг чи автобус. Додайте до цього житло в обох містах.
У мене була пара підробітків на вихідних днях, але це приносило всього кілька тисяч крон. Я не сказав би, що я був здатний сам себе забезпечити.

Навчання у двох вишах складне ще й через логістику — з усіма домовитися, все врахувати. Багато залежить від толерантності педагогів, особливо якщо йдеться про бакалаврат. Завжди може знайтися професор, який скаже: «Розбийтеся, але будьте на моїх лекціях, навчання у другому виші мене не хвилює».

Але це трапляється вкрай рідко. Найчастіше вчителі таки йдуть назустріч.
Ключовий момент — самодисципліна та серйозна мотивація. Коли розумієш, що твої однокурсники готували одну семінарну роботу, а ти мусиш зробити три, мимоволі думаєш: «А чи потрібно мені все це?»

Все індивідуально. Я, звичайно, якось справлявся з поставленим переді мною завданням, але через пів року зрозумів, що не був здатний освоювати матеріал глибоко. Я все написав і здав, але це були поверхові знання. Тому я й вирішив покинути маркетинг. Краще бути добрим фахівцем в одному напрямку, ніж нікчемним — у двох і більше.

Однак я радий, що мав цей досвід. Якби я знову на таке зважився, я вибирав би два виші в одному місті. Переїзди забирають багато часу. На початку у мене була в голові ідеальна картинка: я готуватимуся до лекцій та семінарів у поїздах. Але не вийшло, оскільки було багато робіт, для яких був потрібний доступ до інтернету, а в дорозі мережа є не завжди. Автобус і машина теж не найкомфортніший варіант. Я перепробував усе, і зрозумів, що за 2,5 години дороги я не міг написати щось більш-менш тямуще.

При цьому я знаю людей, які навчаються одночасно у трьох вишах. Наприклад, в одному університеті людина вже на другому курсі, у другому — на першому, у третьому — лише вступила. Міжнародні відносини, економіка та, здається, журналістика. Одна

спеціальність — основна, на неї йде більша частина часу. Друга спеціальність «збагачує» першу. Третя для себе, заради інтересу. Але з розповідей знаю, що люди таки рідко доходили в третьому випадку до успішного кінця, тобто до диплома. І так: або всі три виші були в одному місті, або в одному з них студент здобував освіту дистанційно. Один мій друг, наприклад, навчався на юрфаці плюс опановував міжнародні відносини.

Але треба розуміти: йдеться про надзвичайно працьовитих і здібних студентів. яких я бачив раз на три місяці, не частіше. Не дай боже, якщо вони, крім навчання, ще й працювали — тоді я їх взагалі не зустрічав, не рахуючи іспитів і випускного.
Одним словом, все можливо, але багато залежить від того, чого людина прагне.