П’ять кредитів з фізики: як працює кредитна система EСTS у вишах Європи?

Здав шість-вісім предметів – перейшов на наступний курс. Головне, щоб був “залік” на семінарі або хоча б “трійка” на іспиті. Приблизно так працює освітня система у більшості вузів на території Росії та СНД.

У Європі оцінки теж не відіграють ключової ролі, якщо студент не прагне отримувати стипендію. Однак, щоб перейти на наступний курс, мало скласти всі необхідні іспити – потрібно ще набрати необхідну кількість балів – кредитів (credits). Що таке “кредит”, в чому переваги та недоліки цієї системи оцінок розповідає автор блогу GoStudy Олександра Баранова.

Університети Європи працюють за Європейською системою перекладу та накопичення балів (European Credit Transfer and Accumulation System – ECTS). Кредит – це термін, який використовується для оцінки знань студента.

Кредитну систему оцінювання було запроваджено в рамках Болонської декларації для спрощення комунікації між вузами різних країн, підвищення мобільності студентів та уніфікації системи вищої освіти. Детальніше про це читайте тут.

Розберемо з прикладу, що таке – «академічний кредит».

Студентка Юля вступила на факультет соціальних наук Карлового університету на спеціальність “Журналістика”.

Згідно з офіційною інформацією на сайті університету, за три роки навчання Юлі потрібно набрати 180 кредитів, щоб її допустили до складання державних іспитів та захисту дипломної роботи.

Вивчені предмети поділяються на три категорії:

• Обов’язкові (povinné předměty). Загальна кількість ECTS-кредитів за ці предмети – 126 (див. посилання). Їх потрібно прослухати, причому у певні семестри. Перенесення даних предметів та перескладання іспитів з них – найбільш проблематичні.
• обов’язкові з можливістю вибору (povinně volitelné předměty). Ці предмети зазвичай згруповані в кілька тематичних блоків, і студенту необхідно обрати кілька предметів з кожного блоку. При цьому він має набрати мінімальну кількість кредитів по кожному блоку та певну кількість кредитів у сумі. Загальна кількість кредитів за «povinně volitelné předměty» у журналістів складає 30. При цьому, наприклад, мінімальна кількість кредитів у блоці «Творчі лабораторії: друк і фото» (Tvůrčí dílny – tisk a foto) становить чотири. Кожен предмет у цьому блоці оцінюється у два кредити/ Це означає, що студент має прослухати мінімум два курси з блоку (див. скріншот).

• Майбутнім журналістам потрібно прослухати як мінімум один курс за два кредити з цієї групи.

У чому плюс європейської кредитної система?

• Оскільки система ECTS діє у вузах усіх країн, які підписали Болонську декларацію, то це суттєво підвищує мобільність студентів.

Повертаємося до нашої студентки-журналістки Юлі. Другий семестр другого курсу Юля вирішує провести в Барселоні, оскільки їй завжди подобалася Іспанія. Вона пам’ятає, що для переведення на третій курс їй не вистачає ще 20 кредитів, тому в іспанському університеті вона обирає предмети з своєї спеціальності і таким чином, щоб набрати бали, яких бракує. Після повернення додому Юля приносить у деканат факультету підтвердження: вона прослухала всі курси і склала заліки та іспити.Бали – кредити – зараховуються їй у празькому вузі, і Юля спокійно переходить на третій курс.

• Кредитна система дає можливість відповідальним студентам самим складати розклад.

Припустимо, наша Юля знає, що за перший рік навчання їй потрібно набрати 60 кредитів. Але при цьому на літній семестр їй запропонували хороший підробіток за фахом – стажування на Чеському телебаченні – і відмовлятися від такого ніяк не можна. Починаючи з лютого, часу на навчання буде залишатися небагато, розуміє Юля.Тому є сенс піднатужитися: на зимовий семестр вона записує собі одразу вісім-десять предметів.За них – вона порахувала – отримає 45 кредитів.Таким чином, у літньому семестрі їй залишиться заробити лише 15 кредитів. Якщо рахувати, що предмет «важить» 5 кредитів, то це три предмети: таке навчальне навантаження вже можна спробувати поєднати з роботою.

• Система ECTS дозволяє обирати предмети, які дійсно цікавлять.

Зрозуміло, доведеться “пережити” блок обов’язкових предметів, але в рамках двох інших блоків можна знайти багато цікавих дисциплін із практичним ухилом, у тому числі, з інших факультетів. Журналістка Юля, як ми пам’ятаємо, захоплена Іспанією. Тому перед тим, як провести семестр у Барселоні, вона записується на курс іспанської на філософському факультеті.

• Система оцінювання ECTS полегшує переведення на інший факультет або в інший вуз.

І знову згадуємо Юлю. Вона провчилася два курси в Празі, побувала в Іспанії, і раптом усвідомила, що їй цікавий вузький напрямок – репортажі з показів мод. Захотілося брати інтерв’ю у дизайнерів та модних фотографів. Fashion-колиска, як відомо, Париж. Французьку Юля вивчила ще в середній школі та володіє нею на потрібному рівні: «Так, може, мені варто змінити виш і поїхати вчитися до французької столиці?» – Розмірковує вона.

Можливо, у Парижі їй доведеться почати все спочатку: вступні іспити, перший курс і так далі. Однак якщо Юля вибере вуз та факультет з максимально суміжною спеціальністю, то їй теоретично можуть частково зарахувати кредити за курси, прослухані в Чехії та Іспанії.І, можливо, вона розпочне навчання не з першого, а хоча б з другого курсу.

У чому мінуси кредитної системи навчання у Європі?

• Коли є можливість обирати, то легко переоцінити свої сили та під час сесії проклинати свою сміливість на початку семестру.

При складанні розкладу та запису предметів варто думати не тільки про те, щоб набрати більше кредитів, але й з’ясувати, що потрібно для отримання «заліку» з тієї чи іншої дисципліни. У разі обов’язкових предметів обирати не доводиться. Але припустимо, ви знайшли пару предметів у переліку «povinné volitelné předměty». Обидва «важать» два кредити і цікавлять вас приблизно однаково. Однак для «заліку» з першої дисципліни потрібно здати два проміжні тести та один підсумковий, написати три есе та зробити презентацію. «Залік» з другого предмету обійдеться “малою кров’ю” – один тест і одне есе.Вибір у цьому випадку очевидний.

• Європейська система переказу та накопичення кредитів не дає повного уявлення про знання студента.

У додатку до диплому буде вказано лише перелік прослуханих дисциплін. Наскільки успішно студент складав проміжні тести, виступав із презентаціями, працював у команді із однокурсниками над спільними проектами тощо з цього документа неясно.

• Можливість обирати предмети передбачає чітке уявлення студента про те, “ким він хоче стати, коли виросте”.

Повернемося знову до Юлі-журналістки. Вона:

• Розуміє, що таке професія журналіста та впевнена, що вона хоче збудувати кар’єру в цій галузі.
• Уявляє – хоча б приблизно – які навички та вміння їй потрібно мати, щоб стати хорошим журналістом.
• Знає, що чим більше іноземних мов буде в її активі, тим ширше відкриваються перед нею горизонти. Тому вона їде на семестр до Барселони, а у празькому університеті записується на курс іспанської. А пізніше, як ми пам’ятаємо, їй знадобиться ще й французька.
• Усвідомлює, що у журналістиці їй цікавий саме жанр репортажу, і тому наскільки можна вибирає ті предмети, які безпосередньо чи опосередковано з цим пов’язані.

І так далі. Але буває ж і так, що студент на момент вступу:

• Керується переважно думкою батьків.
• Мріє про конкретну професію, але не зовсім розуміє, що саме на нього чекає на практиці.
• Взагалі не впевнений, чим він хоче займатися в житті. І опинився він у виші Х просто тому, що подав заявки до кількох європейських шкіл, але прийняли його лише сюди.

При подібній розпливчастій картині світу в першому ж семестрі може наступити розчарування: “Не моє, не хочу, не буду. Куди я взагалі потрапив?” Свобода вибору у вигляді кредитної системи лише посилить ситуацію.

Резюме: кредитна система ECTS має свої плюси та мінуси. Те, як це вплине на життя та долю студента, залежить від його життєвої позиції, завдань та потреб.