Крім отримання мовного сертифіката та нострифікації атестата іноземному абітурієнту потрібно скласти вступні іспити до чеського вишу. Автор блогу GoStudy Олександра Баранова розповідає, як подолати цей рубіж із першої спроби та максимально безболісно.
Як слід освоїти чеську мову
Якщо ви плануєте навчатися на бюджетному відділенні в чеському виші, то на момент вступу вам потрібно володіти мовою на рівні В2 або вище. Особливу увагу до вивчення мови варто приділити абітурієнтам факультетів медицини, юриспруденції, серйозних технічних та творчих спеціальностей. Їм потрібно освоїти як розмовну мову, так і спеціалізовану лексику.
У країнах СНД заведено бігти до вишу відразу після отримання атестата про закінчення школи, тому перспектива присвятити цілий рік вивченню іноземної нерідко видається втратою часу. Однак поєднати освоєння чеської мови, навчання в одинадцятому класі, підготовку до випускних іспитів у школі та вступних випробувань до європейського університету в реальному житті дуже складно. Як мінімум, таке навантаження може серйозно зашкодити здоров’ю. У гіршому випадку ви ризикуєте нікуди не вступити. І ще один сценарій: ви вступите, але знання мови виявиться недостатнім для успішного навчання та складання першої сесії.
Як краще зробити: виділити рік часу на якісну підготовку з профільних предметів та вивчення чеської мови, дозволити собі спокійно адаптуватися в новому середовищі, скласти вступні іспити та плавно перейти на етап навчання в університеті.
Порадитись з педагогами
Як тільки ви визначитеся з університетом та спеціальністю, варто відвідати день відчинених дверей та поговорити з викладачами. Якщо захід проходить офлайн, то ви зможете відчути атмосферу у стінах вишу, зрозумієте, наскільки комфортно ви там почуваєтеся. Педагоги можуть надати інформацію, якої немає на офіційному сайті, надати пораду щодо вибору конкретної спеціальності або проконсультувати з приводу портфоліо (актуально для студентів творчих напрямків), розповісти подробиці про вступні випробування.
Дізнатись, як проходить іспит
Секрет успіху на вступному іспиті — це не лише якісна та завчасна підготовка з предметів. Ви повинні точно знати, як саме проходитиме іспит, скільки завдань буде у тесті та скільки часу вам буде відведено на виконання кожного блоку питань.
Якщо у вас буде усна співбесіда, спробуйте уточнити, хто з педагогів буде в комісії. Знайдіть студентів, які можуть знати цих викладачів, та попросіть розповісти про них. Можливо, є якісь теми, яких не варто торкатися під час відповіді, чи навпаки, потрібно загострити увагу на певному питанні. А може, хтось із професорів — на жаль, трапляється і таке — неприязно ставиться до іноземців. У цьому випадку потрібно буде просто зібратися з духом, поводитися спокійно і чемно, добре знати матеріал. Крім того, старші студенти можуть порекомендувати додаткову літературу для підготовки до тестів та співбесід (крім тієї, що вказана на офіційному сайті факультету).
Готуватися заздалегідь
Це правило старе, як світ, але ним чомусь все одно часто нехтують. Чим раніше ви почнете підготовку до вступних випробувань, тим впевненіше ви почуватиметеся у призначений день. Тому готуватися варто ще до того, як буде відома точна дата тесту чи співбесіди. Особливо це важливо для студентів, які подають заявки до кількох вишів: великий шанс, що доведеться складати кілька іспитів з різних предметів один за одним, а то й в один день. Щоб ви не заплуталися в критичний момент, весь пройдений матеріал має бути чітко структурований, засвоєний і «розкладений по поличках» у пам’яті. За кілька тижнів цього досягти не вдасться.
Мати план Б
Успіх на вступних іспитах все одно певною мірою залежить від везіння. Навіть за ретельної підготовки щось може піти не так, і вступити з першого разу до університету мрії не вийде. Якщо ви націлюєтеся на рейтинговий виш та популярний факультет, де конкурс становить понад десять осіб на місце, провальний сценарій теж потрібно мати на увазі. Продумайте запасний план: подайте заявки в пару університетів на схожі спеціальності з невисоким конкурсом або розгляньте варіант платного навчання, якщо точно не плануєте повертатися додому.
Розповідають випускники вишів Чехії
Своїм досвідом складання вступних іспитів з автором статті поділилися випускники чеських вишів.
Ольга Ш., випускниця факультету гуманітарних досліджень Карлового університету:
«Ключове у моїй підготовці було — вивчити добре чеську. Я обрала спеціальність „Гуманітарні дослідження із соціологічним ухилом“. На вступному іспиті мені потрібно було зробити переклад критичної статті з художнього твору з англійської на чеську, тому за три-чотири місяці до іспиту я почала займатися з репетитором з англійської. Разом ми перекладали спеціалізовані тексти. Ще дуже допомогло те, що я спочатку збиралася вступати на іншу спеціальність, планувала вивчати маркетинг та піар, і, відповідно, готувалася до тестів OSP (чес. obecné studijní předpoklady).Це дуже розширило мій словниковий запас, тому що я займалася зі словником, всі незнайомі слова підкреслювала, підписувала переклад російською та заучувала їх».
Юлія Г., випускниця факультету соціальних наук Карлового університету:
«Я закінчила магістратуру за спеціальністю Mediální a komunikačni studia. Найскладніше у вступному іспиті – чеська історія. Проти чехів конкуренцію витримати дуже складно. Мою першу освіту я здобувала в Росії, чудово пам’ятаю, як складала іспит з історії Росії. І мені було дуже складно, а іноземець взагалі б ніколи не зміг його скласти.
Я припускала, що на факультеті соціальних наук буде приблизно те саме, тому змирилася зі станом справ: готувалася до тесту, але була спокійна. Протягом трьох місяців читала одну книжку з чеської історії. Дуже багато з того, що трапляється у вступних тестах, чехи вивчають у школі.
На бакалаврат конкурс був високий, 10-12 осіб на місце. У магістратуру – 4-5 осіб на місце. У мене склалося відчуття, що до вступу до магістратури чехи ставляться менш серйозно, менше готуються, тому іноземці мають шанс вступити. Потрапити на бакалаврат набагато складніше».
Марія Х., випускниця Першого медичного факультету Карлового університету:
«Основний лайфхак: почати вивчати чеську мову не за рік, а за два роки до приїзду та вступу. У десятому класі я ходила на курси чеської, де у групі було двадцять людей. Звичайно, результат був такий собі, але загальне уявлення про те, що таке „чештина“, я отримала. В одинадцятому класі у мене з’явився репетитор, дуже сувора жінка. Ми тоді займалися в неї вдвох з іншою дівчинкою.
Після першого року вивчення мови я вже орієнтувалася в відмінках та відмінюваннях. Тому коли батьки привезли з Чехії книги з біології, хімії та фізики, то я одразу змогла читати та розуміти матеріал.
З вересня до березня в одинадцятому класі я щовихідних сиділа за підручниками без відпочинку. Переклала їх зі словником, причому пам’ятаю, що користувалася виключно друкованими виданнями. Жодного електронного перекладача на кшталт Google Translate у мене не було. Це теж відіграло важливу роль: поки шукаєш переклад слова у словнику, встигаєш двадцять разів прокрутити його в голові. Потім фіксуєш слово на папері, отже, воно майже стовідсотково залишиться у тебе в пам’яті. Згодом я за тим самим принципом, практично не користуючись електронними помічниками, вивчила угорську мову до рівня В2.
Для вступу до медичного вишу ти зобов’язаний знати хімію, фізику та біологію чеською мовою в рамках шкільної програми. Розібратися з медичною лексикою потрібно також до вступу, це дуже важливо. Але ти нічого не зможеш освоїти, поки не маєш базового знання мови. Тому я дуже рада, що я не ходила на річні підготовчі курси, а опановувала матеріал самостійно, спокійно, у зручному мені темпі.
Щодо знань із профільних предметів, то мені вистачило підготовки, яку я отримала у школі в Білорусі. Мені здається, що в країнах СНД набагато більша і поглиблена програма середньої освіти, ніж у Чехії. Наших абітурієнтів складно поставити в глухий кут.
Спеціально для охочих вступити до Карлового університету є книги з тестовими завданнями, їх обов’язково потрібно проштудіювати. Багато питань із цих публікацій зустрічаються у вступних тестах.
Крім тестів з предметів я складала також тест OSP. Для порівняння: я набрала лише 24 бали з 50, чехи здебільшого набрали близько 48 балів. Тут велику роль грає знання мови: у деяких завданнях на кмітливість потрібно було знайти антонім чи синонім слова. Звичайно, настільки добре чеською я не володіла. Вступила чесно, але виключно завдяки високим балам з біології, хімії та фізики».
Дар’я Г., випускниця Вищої школи економіки у Празі:
«Мені дуже допомогло те, що я пішла на курси саме при ВШЕ. Вступні іспити – це англійська та математика. На деякі факультети треба було складати німецьку мову. Іноземцям потрібно також пройти внутрішній іспит вишу з чеської мови.Щоб добре підготуватись з предметів, дуже корисно відвідувати курси при виші. Раз на тиждень були заняття з математики, раз на тиждень — з англійської. Ми опрацьовували варіанти тестів, подібні до тих, що зустрічаються на вступних іспитах. Пройшли кілька тем з математики, яких я не мала у школі. Письмових завдань не було, лише тестовий формат (вибрати правильний варіант відповіді на запитання). Приблизно так виглядає перша частина російського Єдиного державного іспиту. Я не сказала б, що завдання були дуже складні. Якщо знаєш формат тесту та ретельно готуєшся, то скласти його можна без проблем».
Думка викладача
Розповідає Тетяна С., репетитор в абітурієнтів, викладач чеської та англійської мови.
«Успіх вступу до університету залежить від кількох факторів.
1) Розуміння того, що й навіщо тобі потрібно. Від цього залежатиме вибір вишу та спеціальності.
2) Чіткий відбір предметів. Найгірше — «розкидатися»: складу іспити з десяти предметів у десять різних вишів, дивишся, кудись й вступлю.
3) Гарний репетитор з профільних предметів. У світі освіти без нього нікуди, оскільки прогалини у знаннях школярів є майже завжди. Перед тим, як складати вступні іспити, розумно перевірити, чи є слабкі місця, що потрібно повторити та закріпити. Педагог може не спеціалізуватися на підготовці саме до вступних випробувань, але має бути широкий кругозір і великі знання не лише зі свого предмета. Обов’язковим є індивідуальний підхід до абітурієнта.
4) Добре знання іноземної мови. Тут усі засоби хороші, починаючи з профільних підготовчих курсів і закінчуючи тим самим репетитором.
5) Бажання абітурієнта. Потрібне сильне бажання вступити та розуміння, що потрібно дуже багато попрацювати на результат.
6) Гроші. Репетитори, курси, підручники, посібники – все це потребує фінансових вкладень.
7) Удача. Хоча я не вважаю себе забобонною людиною, але впевнена, що удача знадобиться на будь-якому іспиті. Знаю це з власного досвіду та розповідей своїх студентів».
Чи реально вступити?
Вступити до університету Чехії на бюджетне відділення з першої спроби можна, якщо приділити достатньо часу підготовці з профільних предметів та вивченню чеської мови. Не варто вважати рік після закінчення школи втраченим лише тому, що ви, на відміну від однокласників, ще не навчаєтесь на першому курсі. Цей час буде потрібний для повноцінної адаптації на новому місці, подолання мовного бар’єра, спокійної підготовки до вступних випробувань, ретельного вибору університету та майбутньої спеціальності.
Підвищити шанси на вступ допоможе завчасна підготовка до іспитів, консультації з педагогами та студентами університету, відвідування профільних мовних курсів, додаткові заняття з репетитором.
Залишилися питання ?
Заповніть, будь ласка, цю просту форму, і ми зв'яжемося з вами протягом робочого дня та відповімо на всі ваші запитання .
Оцініть цей матеріал
Ми намагаємося публікувати максимально інформативні матеріали про життя та навчання у Чехії. Будь ласка, дайте нам знати, якщо ця стаття була вам корисна та цікава
Скасувати відповідь