П’ять кредитів із фізики: як працює кредитна система ECTS у вишах Європи?

Здав шість-вісім предметів – перейшов на наступний курс. Головне, щоб був «залік» на семінарі чи хоча б «трійка» на іспиті. Приблизно так працює освітня система більшості вишів в СНД.

У Європі оцінки теж не відіграють ключову роль, якщо студент не прагне отримувати стипендію. Однак, щоб перейти на наступний курс, мало скласти всі необхідні іспити — потрібно ще набрати необхідну кількість балів — кредитів (credits). Що таке «кредит», у чому переваги та недоліки цієї системи оцінок? Розповідає автор блогу GoStudy Олександра Баранова.

Університети Європи працюють за Європейською системою переведення та накопичення балів (англ. European Credit Transfer and Accumulation System – ECTS). Кредит – це термін, який використовується з метою оцінки знань студента.

Кредитну систему оцінювання було запроваджено в рамках Болонської декларації для спрощення комунікації між вишами різних країн, підвищення мобільності студентів та уніфікації системи вищої освіти. Докладніше про це читайте тут.

Розберемо з прикладу, що таке – «академічний кредит».

Студентка Юля вступила на факультет соціальних наук Карлового університету на спеціальність «Журналістика».Згідно з офіційною інформацією на сайті університету, за три роки навчання Юлі потрібно набрати 180 кредитів, щоб її допустили до складання державних іспитів та захисту дипломної роботи.

Предмети, що вивчаються поділяються на три категорії:

• обов’язкові (povinné předměty). Загальна кількість кредитів ECTS за ці предмети – 126 (див. посилання). Їх треба прослухати, причому у певні семестри. Перенесення даних предметів та перескладання іспитів з них – найбільш проблематичні.
• обов’язкові з можливістю вибору (povinně volitelné předměty). Ці предмети зазвичай згруповані у кілька тематичних блоків, і студенту необхідно вибрати кілька предметів із кожного блоку. При цьому він має набрати мінімальну кількість кредитів по кожному блоку та певну кількість кредитів у сумі. Загальна кількість кредитів за «povinně volitelné předměty» у журналістів становить 30. При цьому, наприклад, мінімальна кількість кредитів у блоці «Творчі лабораторії: друк та фото» (Tvůrčí dílny – tisk a foto) складає чотири. Кожен предмет у цьому блоці оцінюється у два кредити. Це означає, що студент має прослухати мінімум два курси з блоку (див. скриншот).

• предмети на вибір (volitelné předměty). Майбутнім журналістам потрібно прослухати щонайменше один курс за два кредити з цієї групи.

У чому плюс європейської кредитної системи?

• Оскільки система ECTS діє у вишах усіх країн, які підписали Болонську декларацію, це істотно підвищує мобільність студентів.

Повертаємося до нашої студентки-журналістки Юлі. Другий семестр другого курсу Юля вирішує провести у Барселоні, оскільки їй завжди подобалася Іспанія. Вона пам’ятає, що для переведення на третій курс їй не вистачає ще 20 кредитів, тому в іспанському університеті вона обирає предмети за своєю спеціальністю і таким чином, щоб набрати бали, яких не вистачає. Після повернення додому Юля приносить до деканату факультету підтвердження: вона прослухала всі курси та склала заліки та іспити. Бали – кредити – зараховуються їй у празькому виші, і Юля спокійно переходить на третій курс.

• Кредитна система дає можливість відповідальним студентам самим складати розклад.

Припустимо, наша Юля знає, що за перший рік навчання їй потрібно набрати 60 кредитів. Але при цьому на літній семестр їй запропонували хороший підробіток за фахом – стажування на Чеському телебаченні – і відмовлятися від цього не можна. Починаючи з лютого, часу на навчання залишатиметься небагато, розуміє Юля. Тому є сенс піднатужитися: на зимовий семестр вона записує собі одразу вісім-десять предметів. За них – вона порахувала – отримає 45 кредитів. Таким чином, у літньому семестрі їй залишиться заробити лише 15 кредитів. Якщо вважати, що предмет «важить» 5 кредитів, це три предмети. Таке навчальне навантаження вже можна спробувати поєднати із роботою.

• Система ECTS дозволяє вибирати предмети, які справді цікавлять.

Зрозуміло, доведеться пережити блок обов’язкових предметів, але в рамках двох інших блоків можна знайти багато цікавих дисциплін з практичним ухилом, у тому числі з інших факультетів. Журналістку Юлю, як ми пам’ятаємо, захоплює Іспанія. Тому перед тим, як провести семестр у Барселоні, вона записується на курс іспанської на філософському факультеті.

• Система оцінювання ECTS полегшує переведення на інший факультет чи до іншого вишу.

І знову згадуємо Юлю. Вона провчилася два курси у Празі, побувала в Іспанії, і раптом усвідомила, що їй цікавий вузький напрямок – репортажі з показів мод. Захотілося брати інтерв’ю у дизайнерів та модних фотографів. Fashion-колиска, як відомо, Париж. Французьку Юля вивчила ще в середній школі та володіє нею на потрібному рівні. «Так може мені варто змінити виш і поїхати вчитися до французької столиці?» – Розмірковує вона.

Можливо, в Парижі їй доведеться розпочати все спочатку: вступні іспити, перший курс тощо. Однак якщо Юля вибере виш та факультет із максимально суміжною спеціальністю, то їй теоретично можуть частково зарахувати кредити за курси, прослухані в Чехії та Іспанії. І, можливо, вона розпочне навчання не з першого, а хоча б з другого курсу.

У чому мінуси кредитної системи навчання у Європі?

• Коли є можливість вибирати, то легко переоцінити свої сили та під час сесії проклинати свою сміливість на початку семестру.

Під час складання розкладу та запису предметів варто думати не лише про те, щоб набрати більше кредитів, а й з’ясувати, що потрібно для отримання «заліку» з тієї чи іншої дисципліни. У разі обов’язкових предметів вибирати не доводиться. Але, припустимо, ви знайшли пару предметів у переліку «povinně volitelné předměty». Обидва «важать» два кредити та цікавлять вас приблизно однаково. Однак для «заліку» з першої дисципліни потрібно скласти два проміжні тести та один підсумковий, написати три есе та зробити презентацію. «Залік» з другого предмета обійдеться «малою кров’ю» — один тест і одне есе. Вибір у такому разі очевидний.

• Європейська система переведення та накопичення кредитів не дає повного уявлення про знання студента.

У додатку до диплома буде вказано лише перелік прослуханих дисциплін. Наскільки успішно студент складав проміжні тести, виступав із презентаціями, працював у команді з однокурсниками над спільними проєктами тощо із цього документа неясно.

• Можливість вибирати предмети передбачає чітке уявлення студента у тому, «ким він хоче стати, коли виросте».

Повернемося знову до Юлі-журналістки. Вона:

• Розуміє, що таке – професія журналіста та впевнена, що вона хоче збудувати кар’єру в цій галузі.
• Уявляє – хоча б приблизно – які навички та вміння їй потрібно мати, щоб стати хорошим журналістом.
• Знає, що чим більше іноземних мов буде в її активі, тим ширше відкриваються перед нею горизонти. Тому вона їде на семестр до Барселони, а у празькому університеті записується на курс іспанської. А пізніше, як ми пам’ятаємо, їй знадобиться ще й французька.
• Усвідомлює, що у журналістиці їй цікавий саме жанр репортажу, і тому наскільки можна вибирає ті предмети, які безпосередньо чи опосередковано з цим пов’язані.

І так далі. Але буває і так, що студент на момент вступу:

• Керується переважно думкою батьків.
• Мріє про конкретну професію, але не зовсім розуміє, що саме на нього чекає на практиці.
• Взагалі не впевнений, чим він хоче займатися в житті. І опинився він у виші Х просто тому, що подав заявки до кількох європейських шкіл, але прийняли його лише сюди.

За такої розпливчастої картини світу в першому ж семестрі може наступити розчарування: «Не моє, не хочу, не буду. Куди я взагалі потрапив?» Свобода вибору у вигляді кредитної системи лише посилить ситуацію.

Резюме: кредитна система ECTS має свої плюси та мінуси. Те, як це вплине на життя та долю студента, залежить від його життєвої позиції, завдань та потреб.