Загалом у Чехії п’ять університетів, які можуть запропонувати підготовку за медичними спеціальностями: Карлів та Масаріков університети, Остравський університет, університет Палацького в Оломоуці та Університет оборони. Кожна з програм має свої плюси та мінуси, кожна може запропонувати студентам якісну освіту. Однак багатьох тягне саме альма-матер чеських вишів – Карлів університет, у якому аж п’ять медфакультетів на вибір.
Автор блогу GoStudy Олександра Баранова розпитала студентів та випускників найпрестижнішого з них – 1-го медичного факультету, до яких складнощів потрібно морально готуватися абітурієнту.
Фото з архіву 1-го медичного факультету Карлового університету в Празі
MUDr. Марія Хайду, випускниця магістерської програми «Загальна медицина» («Všeobecné lékařství» )
Після закінчення Карлового університету Маша влаштувалася онкологом до міської лікарні Зноймо, де й працює нині. Скоро їй доведеться збирати валізи – разом із чоловіком вона готується до переїзду до Америки.
«Викладачі – всі дуже круті спеціалісти. Вони завдяки своєму рівню і в книгах, і в пресі. Скільки разів траплялося: відкриваю я журнал, там інтерв’ю, наприклад, із хірургом, а я була у нього асистенткою на операції на третьому курсі. Ми тоді видаляли пухлину, шість годин я простояла поряд із цим професором. Це було честю для мене.
Навчання виглядає так. Перші три роки – суцільні лекції, на третьому році навчання ти потихеньку приступаєш до огляду пацієнтів, тебе беруть до лікарні на практику; 4, 5, 6 курс – клінічні предмети. Іспити складаються усно, до усної частині може бути практика, або письмова частина у вигляді тесту, або взагалі все разом. Але усна частина є завжди.
З першого до третього курсу є поняття сесії. Далі іспитів стає дедалі більше, і предмети починають давати тижнями. Наприклад, пройшов ти два тижні дерматовенерології – склав іспит, пройшов два тижні психіатрії – склав іспит, і так весь семестр.
Підручників чеських у принципі достатньо, але все одно одним оком студент медицини весь час дивиться в англомовну літературу – найчастіше вона краща за чеську, більше картинок і пояснень. Щоправда, російськомовному студенту доводиться вдвічі складніше, бо на одній іноземній ти вчиш, а на іншій складаєш іспит.
На першому факультеті є лише три позначки – А, B, C, при цьому С – це 60–70 % правильних відповідей і мінімальний бал. Отримав D – отже, не здав. Знаю, що в ČVUT або VŠCHT, наприклад, можна проскочити навіть з E або F. Загалом, якщо ти не пашеш як кінь, то закінчити універ у тебе немає шансів. Вчитися набагато важче, ніж працювати згодом.
Люди, які вступають на Перший медфак Карлового університету, повинні розуміти: те, що вони вступили, не означає нічого. Ваш бій лише починається. Набирають зазвичай на третину більше студентів, ніж треба. Ми навіть не завжди влазили у великі аудиторії, сиділи на сходах, але все одно не вистачало місця. Натомість потім проводять жорсткий відбір. У нас до шостого курсу доповзло відсотків тридцять. Більшість вилетіла на першому і другому курсах, деякі здавалися навіть на третьому і четвертому, деякі зрізалися на шостому курсі на останніх іспитах. Пам’ятаю, вигнали тоді шістнадцять людей!
Зараз я, готуючись до переїзду до США, раптом дізналася, що там визнається лише диплом Першого медичного факультету, інші ні. Але якщо ви в Штати не збираєтеся, то не варто мучити себе. У мене просто тоді не було можливості обирати: з усіх вишів, куди я подала заяву і куди складала іспити, я вступила лише на Перший медичний факультет. Якби довелося обирати і вступати знову – обрала б Масаріков університет.
«Що мені дав Перший «мед», окрім статусу належності до ліги «обраних» та престижного диплома? Навчив викручуватися із найскладніших ситуацій, миттєво концентруватися навіть у стресовій ситуації, організовувати свій час, використовувати свій мозок на повну, ставити запитання. Мене перестало хвилювати, хто і що про мене скаже. Я як танк, що йде напролом, якщо мені щось треба. Я загалом людина «треба – зробила». Але в універі через це «треба» я склала понад 60 іспитів. Тепер, коли я працюю в лікарні і раптом чогось не знаю, я знаю, де знайти того, хто це знатиме. Я не завалю ситуацію, навіть якщо переді мною лежить пацієнт і ледве дихає. Не знаю, який ще медичний виш у Чехії може так вимуштрувати».
У лікарні в Зноймо мені кілька людей сказали: «По тобі видно, що закінчила ти саме Перший медичний. Видно за твоїми рішеннями, міркуваннями, тому, як ти себе тримаєш» – хоча я сама цього й не помічаю. Спина, певне, випрямляється (сміється). Спочатку шість років ти працюєш заради диплома, а потім він працює на тебе».
Bc. Софія Панфілова, студентка магістерської програми “Дієтологія” (“Nutriční specialista”).
Соня вивчає дієтологію, за її плечима – успішно закінчений бакалаврат за програмою Nutriční terapeut, після якого вона вирішила продовжувати навчання. Вона вже працює за фахом, має велику базу клієнтів та солідну практику.
«Щодо навчання можу сказати одне: вчитися складно. Серйозний вступний конкурс на початку, нескінченні сесії в процесі – це суцільний стрес. У той же час, викладачів я можу оцінити дуже позитивно. Усі, хто викладає у нас основні предмети – самі по собі дуже круті професіонали, і при цьому адекватні, розуміючі, хоч і суворі.
Я жодного разу не зіткнулася з проблемою щодо того, що я росіянка. Навіть тоді, коли на уроках латині я вимовляла латинські слова на свій лад, усі сприймали це нормально. Звичайно, є винятки, коли професори реально надто суворі або думають, що їхній предмет – найважливіший на планеті. Але це буває, думаю, у будь-якому виші.
У нас дуже багато корисних предметів, але й парочка таких, які, на перший погляд, взагалі незрозуміло, навіщо потрібні, зустрічається щороку.
Не можу сказати нічого негативного і про нашу практику. Тут багато залежить від тебе – можеш слухати, можеш не слухати, можеш спати на парті, можеш не спати. У будь-якому випадку дійде справа до іспиту, і вивчити матеріал доведеться.
За законом після закінчення бакалаврату ти вже маєш повне право працювати та приносити користь суспільству, і хотілося б, звичайно, щоб з урахуванням цього магістратура була спокійніша – щоб обов’язкових предметів було менше. Але це, на жаль, не так. Принцип вишу такий: якщо ти продовжуєш навчатися в магістратурі на денному відділенні, то передбачається, що ти не працюєш, а все-таки з ранку до вечора навчаєшся і ходиш на іспити, і місцями тебе відчитують так, ніби ти тільки вчора сів за парту .
Мене зараз не влаштовує ні розклад занять, ні іспитів. Одна річ, коли тебе утримують батьки, і ти можеш спокійно вчитися, і зовсім інша – коли тобі треба працювати, платити за квартиру і тобі ніхто не допомагає. При цьому ти хочеш не лише підручники читати, а й розвиватись у професії, отримувати практичний досвід. У нас на курсі, крім мене, за професією не працює ніхто, якщо не брати до уваги тимчасові підробітки не за фахом. Цікаво, що у багатьох, на мій погляд, немає бажання добре заробляти, є бажання лише вчитися і все, тож на мене дивляться косо. Але поступово вчишся просто діяти за своїм графіком і не звертати на це уваги.
«Ще одна особливість нашого факультету – суцільні амбіції та зарозумілість, тут навчаються люди, яким дуже важливо отримувати відмінні оцінки (до речі, для багатьох вони важливі тому, що за них дають солідну стипендію). Звичайно, не знаючи нічого, відмінником не будеш, але й ставитись до цього можна по-різному. Ти міг здати на «трійку», скажімо, тому що просто забив на все і нічого не знав, а міг тому, що просто вважав за краще піти і позбутися швидше іспиту – а потім довчив самостійно протягом року.»
Я не зубрилка за своєю природою, та й що приховувати, коли тобі потрібно пів на шосту ранку в лікарню на практику, тебе від цього прямо фізично нудить. А потім струшуєшся і думаєш: «Інші ж здолали, чим я гірша?» До того ж – і це головне – дуже люблю дієтологію».
MUDr. Дар’я Сєда (Старкова), випускниця програми «Загальна медицина» («Všeobecné lékařství»)
Після закінчення університету Даша влаштувалася рентгенологом до лікарні Мотола (Klinika zobrazovacích metod). Працює здебільшого з маленькими пацієнтами.
«Вчитися було дуже тяжко. Озираючись назад, бачу, що багато можна було б зробити інакше. Наприклад, дуже важливо якісно відпочивати. Хоча б 15-20 хвилин щодня ви повинні виділяти на спорт. Траплялися в мене періоди, коли я вчила багато днів поспіль, не встаючи з стільця і не виходячи на вулицю, і це одразу давалося взнаки. Навіть якщо здається, що часу зовсім немає, потрібно розробити собі такий режим, щоб встигати гуляти на свіжому повітрі. Поменше сидіти в соцмережах – по собі знаю, що під час сесії вони особливо затягують. Обов’язково правильно харчуватись – це зарядить потрібною енергією. Можна ще підключити медитації – я до цього прийшла пізніше, гадаю, що під час навчання це мені дуже допомогло б».
«Звичайно, окрім нескінченного зубріння було багато позитивних моментів – спілкування з однокурсниками, дружні зв’язки. Але я не належу до тих, хто згадує свої студентські роки з ностальгією і хоче повернути їх – ні-ні!»
MUDr. Денис Кім, випускник програми «Загальна медицина» («Všeobecné lékařství»)
Денис закінчив університет минулого літа. Нині працює рентгенологом у Карлових Варах.
«На першому курсі студентів було дуже багато, більше трьохсот людей. Закінчило близько 35% з тих, що вступили. На старших курсах іноземців залишається зовсім мало, не більше ніж п’ять осіб на курсі. Хоча і на першому курсі нас було лише близько 15 осіб.
На Другий медичний вступити складніше, проте й виганяють не так масово. На Третьому, розповідають, вижити найпростіше – там програма навчання дуже відрізняється.
Найскладніше, мабуть – постійно вчитися без перерв, інакше все забувається, адже навчального матеріалу дуже багато. Працювати та навчатися одночасно важко, але реально. Чимало студентів у нас так і робило. Головне – грамотно розподілити час, щоб встигати і вчитися, і нормально відпочити.
Щодо мови, то викладачів я розумів без особливих проблем. Особисто в мене було більше питань із побутовою мовою, ніж із медичною термінологією. Не завжди розумів, коли професори чи однокурсники, наприклад, розповідали якийсь анекдот чи байку, яку зрозуміє лише чех чи той, хто довго живе у Чехії».
Виктория Соловьева
Залишилися питання ?
Заповніть, будь ласка, цю просту форму, і ми зв'яжемося з вами протягом робочого дня та відповімо на всі ваші запитання .
Оцініть цей матеріал
Ми намагаємося публікувати максимально інформативні матеріали про життя та навчання у Чехії. Будь ласка, дайте нам знати, якщо ця стаття була вам корисна та цікава
Скасувати відповідь