Студентка Карлового університету про прагнення займатися улюбленою справою

Не все завжди вдається з першого разу. Євгенія Барда приїхала до Чехії з Молдови, щоб вступити до Карлового університету на соціологію. Вступний іспит виявився дуже складним, і Женя скористалася запасним варіантом – вступила на геологію, також у Карлів. Але своєї мрії вона так просто не залишила. Женя хотіла займатися у житті тим, що їй справді подобається, – психологією та спеціальною педагогікою – і через рік вступила на психологію.

Студентка тепер уже двох факультетів Карлового університету – природознавства та педагогічного – розповіла редактору блогу GoStudy про своє рішення навчатися в Чехії, вдалі та невдалі спроби вступу, про ставлення до неї чеських одногрупників, а також про те, як вона збирається поєднувати дві спеціальності.

Про отримання чеського ПМП та рішення навчатися в Чехії

Ми в Молдові навчаємось у школі 12 років. Потім багато молоді їде вчитися до Росії. У Молдові після навчання дуже важко знайти робоче місце. Усі, хто має хоч якусь нагоду, прагнуть поїхати. Останнім часом найпопулярнішим варіантом стала Чехія чи Болгарія.

Спочатку я збиралася до Росії. Усі туди рвалися, я теж вирішила спробувати. Тим більше, у мене був досить високий бал, я б без проблем вступила, я впевнена. Але того ж року, коли я закінчувала 12 клас, я отримала чеське ПМП. Моя бабуся – чешка.

Батьки моєї бабусі після Другої світової війни переїхали до Молдови та влаштувалися в невеликому селі, недалеко від мого міста. Там в основному живуть люди з чеським корінням. Вони і говорять чеською, точніше, старочеською. І мій тато говорить старочеською. Коли він приїхав до Чехії і почав говорити своєю ламаною «ніби чеською», люди його розуміли, але казали: «У вас ще та, стара чеська».

На цій підставі ми отримали документи. І моїм основним варіантом, де далі навчатись, стала Чехія. Чому б і ні, чому б не спробувати.

Розповідь Жені про навчання на психології через 5 років після цього.

«Спочатку говорити чеською було страшно»

Сама я чеську до цього не вчила. Я глибоко вивчала англійську, і мені вона давалася легше. У чеській складна граматика.

Коли я їхала на курси GoStudy, думала, все буде чудово, з усною мовою у мене проблем точно не виникне. Але не було так просто. Курси відмінні, вчителі чудові, але як таких знайомств з чехами протягом першого року мало. Зазвичай із чехами стикаєшся вже після вступу. А до цього треба хоч якось спілкуватись. Хоч із самим собою розмовляти чи з другом.

Я пам’ятаю це відчуття, коли ти перебуваєш у суспільстві та просто боїшся слово сказати. Але це можна і потрібно в собі перебороти.

Про першу невдалу спробу вступу та геологію

Наразі я закінчила перший курс Карлового університету за спеціальністю «Геологія». Але спочатку я вибирала собі зовсім іншу спеціальність – «Соціологію», також у Карловому університеті. Я розглядала лише Карлів.

Вступним іспитом на соціологію був тест SCIO, а він дуже складний. Я його не подужала, там вимагалося ґрунтовне розуміння тексту. Наприклад, одне завдання тесту – це один великий текст і тобі на нього лише хвилина. І ти просто не встигаєш прочитати, зрозуміти, підібрати правильну відповідь. Це складно, правда. Я сумніваюся, що навіть зараз я впоралася б.

На факультет природознавства на геологію вступити було легше. І я розуміла, якщо я ґрунтовно візьмуся за навчання, я точно знайду собі робоче місце. Геологи потрібні.

Там я складала тест TSP на передумови до навчання. Можна сказати, це полегшена форма тесту SCIO. Це теж тест на логіку та мислення. Конкурс – 5-6 осіб на місце, тобто вступити не так складно. Складніше залишитись. Я не хочу приховувати: вступити можливо, це реально, але щоб залишитися, потрібно докласти максимум зусиль.

На геології навчається людей 40–50. Викладач математики на першій же парі нам сказав: «Ну, привіт, геологи! Можу вас привітати: 70% із вас до другого курсу не доживуть. Смертність – 70%».

Перша сесія мені далася складно. Заліки я отримала без проблем, переважно треба було складати протоколи – впізнавати мінерали. А з іспитами були складнощі. Наприклад, ми складали усний іспит з математики, а я ніколи раніше не складала математику усно. Я вивчила основні терміни, але не розуміла, що конкретно запитуватимуть. Я не відповіла щось з теорії, хоча знала, як вирішувати приклади. Але як доведеш це вчителю.

Про навчання та одногрупників

Викладачі до мене ставляться із розумінням. Поблажок не дають, ні, але цілком адекватно оцінюють знання. Є у нас і росіяни, п’ять чоловік. З ними маю хороші стосунки, але я намагаюся і з чехами спілкуватися. Потрібно намагатися інтегруватися до чеського суспільства.

В мене виходить. Я дуже боялася того, що я увійду до колективу і мене не приймуть, будуть за спиною шепотіти. Але такого не було, одногрупники дуже тепло ставляться до мене, допомагають. Вони розуміють, що мені їхня допомога потрібна.

У мене є кілька знайомих чехів, з якими я тісніше спілкуюся, і з ними я вже почуваюся у своїй тарілці. Тому що вони мене прийняли такою, якою я є. Деякі чехи навіть самі прагнуть спілкуватися зі мною, виявляють інтерес. Коли це щире ставлення, це дуже приємно.

Про вступ на другу спеціальність та мрію займатися «своєю» справою

Мені подобається вчитися на геології, але все ж таки я хочу займатися тим, що дійсно «моє». Я бачу свою молодого чоловіка, який займається справою, яка йому дуже подобається, якою він хоче займатися все своє життя, і я розумію, що я хочу так само.

Тому я вступила ще до педагогічного факультету. Психологія є і філософською, але туди дуже складно потрапити, треба готувати свої проекти, проходити співбесіду. На педагогічний теж непросто потрапити. Потрібно прочитати величезний стос книг і викласти ці знання на тесті.

Ці книги я читала з величезним інтересом. І коли я прийшла на вступний іспит, знала матеріал. Впевненість у тому, що ти знаєш предмет, – неймовірне відчуття.

Не хочу вихвалятися, але у мене були хороші оцінки в школі, всі вчителі бажали мені світлого майбутнього. Коли я розмовляла наостанок з вчителькою з російської мови, вона мені сказала: «Жень, ти постарайся зробити так, щоб ти не втратила рік». Я сказала «добре», але в голові я розуміла, що рік, два – це дрібниці. Незалежно від того, чи втрачу я рік чи два, я хочу займатися тим, що мені подобається.

Я відчуваю, що моє – це психологія. Я до цього йшла довго. Протягом року я прикладала безліч старань, часу і сил. Я вставала і починала вчитися і вчилася до ночі. Це нормально, я до цього звикла. Зараз я вивчатиму психологію, спеціальну педагогіку, роботу з хворими дітьми, психосоматику, нейрофізіологію. Мені це дуже цікаво.

Як поєднати дві спеціальності

Якщо буде важко навчатися одразу на двох факультетах, то вже робитиму вибір на користь якогось одного. Але я думаю, що все вийде. Поєднати реально, тому що ти сам складаєш собі розклад. Наприклад, математика може бути у понеділок, а може бути у четвер – як тобі зручно. Ти можеш щільно забити предметами три дні і решта чотири у тебе будуть вільні, або можеш розкидати предмети на п’ять днів і в тебе буде щодня по дві пари.

«Я вже звикла до цієї країни»

Різниця менталітетів, звісно, ​​є. Вона очевидна. Багато хто, як приїжджає, одразу наголошує на якихось нюансах, наприклад, у плані зовнішнього вигляду. Так, спосіб життя тут дещо відрізняється. Але я тут почуваюся комфортно. Коли я говорю, що хочу додому, то я не говорю про Молдову. Я хочу додому – до своїх батьків, братів. Не більше. Тепер моє життя проходить тут.