Andy Darling: «Якщо люди колайдери винаходять, то домогтися Греммі я точно зможу!»

Випускниця курсів GoStudy співачка Andy Darling розповіла читачам блогу про своє нове життя у Празі.

На запитання про те, з якою метою людина приїхала до Праги, всі відповідають по-різному, але водночас передбачувано: здебільшого метою є диплом європейського вишу. І лише невелика частина романтиків їде за тим, щоб подивитися світ чи проявити себе у творчості. Ці історії набагато цікавіші.

З Настею, або, як вона називає себе у всіх соціальних мережах, Andy Darling, ми зустрічаємося в одній із празьких кав’ярень. Харизматичній, яскравій дівчині немає і двадцяти, але її вірі в себе та цілеспрямованості можна лише позаздрити. Буквально заповнюючи приміщення позитивною енергією, яку вона щедро вихлюпує, вона розповідає про себе.

На порозі світу музики

В одинадцять років, під час навчання у школі у Ростові-на-Дону, Настя усвідомила, що сенс життя для неї укладений у музиці. «Так вийшло, що з першого класу я навчалася в гімназії з поглибленим вивченням англійської мови, – каже вона, – тому, коли почала писати пісні, то одразу почала писати не російською, а англійською. Я вважаю, що вона більш комфортна для написання пісень та для сприйняття та відтворення. Таким чином, я одразу почала орієнтуватися на західний шоу-бізнес».

Російський шоу-бізнес юну співачку не приваблює: насамперед через неможливість пробитися на велику сцену, яка намертво окупована музичними гігантами, які не сходять з неї протягом десятиліть і не підпускають туди молодь. Другою перепоною стала мова.

«Куди б я не надсилала свої записи, мені казали: «Молодець, голос хороший, пісні хороші, але співай російською!» А я не можу! – Розводить руками Настя. – Я розумію, що якби я стала писати російською, то мені спочатку довелося б підлаштовуватися під мову, потім я змушена була підлаштуватися під правила, потім би мені нав’язали аранжування, потім – імідж, а цього мені зовсім не хочеться. Так як я автор пісень, я хочу виконувати те, що я пишу. Тоді я остаточно зрозуміла, що для того, щоби реалізуватися творчо, мені потрібно виїхати з Росії».

У момент, коли необхідно було приймати рішення про те, як будувати життя після закінчення школи, і з’явилася можливість виїхати до Праги, Настя не вагалася жодної хвилини.

Про кохання, творчість і нове життя

Акліматизація в Чехії розпочалася з навчання у мовній школі. «З усіх курсів чеської мені найбільше сподобалися умови GoStudy. Я абсолютно не шкодую, що я навчалася саме тут, тому що мені дали все, що мені було потрібно, причому не лише у галузі мовної підготовки. Нам допомагали вирішувати питання з документами, іноземною поліцією і т. д. Я приїхала сюди в 17 років, і, звичайно, у мене були вооот такі очі! – сміється Настя. – Я досі беру уроки в однієї нашої вчительки, адже я вивчаю журналістику чеською, а через рік навчання мови говорити нею нарівні з її носіями нереально. Тому я продовжую займатись».

Переїзд до Європи Настя вважає найкращим, головним і правильним рішенням, яке вона поки що встигла прийняти: разом з ним з’явилися нові друзі, простір для творчості та нове кохання. До останньої Настя ставиться дуже серйозно, хоч і зізнається, що вона – не з тих дівчат, що хочуть швидше вискочити заміж. «Я – дуже вірна людина. Якщо сказала, що чекатиму – значить, буду!» – рішуче каже вона.

На питання про те, якою ж має бути та людина, на яку варто чекати, Настя відповідає, майже не замислюючись: «Я б не змогла бути з людиною без почуття гумору. Мій чоловік має бути веселим, позитивним, у міру саркастичним, він має вміти жартувати. При цьому він може бути інтровертом». Друга обов’язкова якість – інтелект. «Терпіти не можу дурних чоловіків, – зізнається вона. – Чоловік повинен бути за визначенням розумнішим за мене, щоб я відчувала, що я тягнуся за цією людиною. Він має розбиратися і у фізиці, і в житті, знати, як заробити гроші, як побудувати бізнес. Він не повинен стояти на одному місці. При цьому я не хочу, щоб весь світ крутився навколо мене: у кожного з нас має бути своя мета. Для мене дуже важливо, коли я люблю людину і при цьому можу розвиватися поряд із нею. І, зрештою, вірність. Я маю довіряти цій людині. Я не приймаю вітряність і високо ціную, коли чоловік завжди дотримується слова і виконує свої обіцянки. «Мужик сказав – мужик зробив», одним словом».

Розмова про кохання плавно повертається в лоно творчості: яке ж натхнення без хворобливих емоцій та розбитих сердець! «Перше, що мене спонукає писати пісні – це образа, – каже Настя. – Загалом творчий сплеск майже завжди стимулюють негативні емоції. Не часто трапляється, коли ти пишеш пісню в позитивному стані. А от коли тебе зачепили, недооцінили, тобою знехтували – одразу хочеться кинутися та написати про це.

Крім того, я люблю писати пісні на соціальні теми. Наприклад, я не виношу, коли люди засуджують інших. Поясню на власному прикладі. Я люблю бути собою і робити те, що хочу: перефарбувати волосся в божевільний колір, наприклад. Мені властива шалена жестикуляція, епатаж – особливо на сцені. Я – гіперемоційна, часто це людей дратує, і вони починають засуджувати мене за це. Ось цього я не розумію, і про це я й пишу».

Політичні питання також викликають у Насті бурхливу реакцію. «Я ніколи не відчувала себе патріотом, доки не виїхала з Росії. Однак у ті моменти, коли якийсь іноземець, який абсолютно некомпетентний у політиці і всі відомості черпає або з ТВ-новин, або з ТВ-шоу, починає говорити відверту нісенітницю, я не можу стриматися, і почуття патріотизму прямо-таки закипає. Я не люблю вести політичні дебати, але не можу змовчати, коли мене намагається переконати в чомусь людина, зовсім не підкована у питанні. Щоправда, зазвичай люди кажуть нісенітниці з такою впевненістю, що ти навіть не знаєш, що їм заперечувати, та й чи слід», – з розчаруванням робить висновок Настя.

Американське майбутнє

За всієї своєї патріотичності Настя, однак, повертатися до Росії не планує, навіть більше – у її планах значиться переїзд до США, де вона вже встигла побувати та записати у місцевій студії кілька пісень.

«У мене укладено контракт із однією лос-анджелеською студією, яка записує звукові доріжки для багатьох американських фільмів. Коли хлопці вперше почули мої пісні, вони їм дуже сподобалися, і вони покликали мене до Лос-Анджелеса на запис. Я підписала з ними контракт, вислала їм п’ять своїх пісень, заспіваних під гітару та піаніно, а вони зробили до них аранжування. Після цього ми з мамою вирушили до Лос-Анджелеса, протягом двох тижнів я записувала свої пісні в студії. Це був один із найкращих періодів мого життя!» – розповідає Настя.

Загальне враження про країну в неї склалася позитивне. За словами Насті, американська культура, орієнтована виключно на розвагу та споживання, швидко докучає, але з цим, як і з різницею в менталітеті мешканців по обидва боки океану, можна миритися, якщо чітко бачити попереду поставлену мету.

«Я з самого дитинства, думаю, що років з трьох, поставила собі за мету досягти успіху та популярності як співачки та композитора, – каже Настя. – Для мене це найголовніше. Я хочу, щоб мої пісні – а їх уже достатньо, рок-альбом із 10 пісень, записаний у Ростові, московський альбом, а тепер ще й роботи з Лос-Анджелеса – почули у всьому світі.

Порівняння з американцями не витримує жодна наша чи європейська студія звукозапису: якщо американці записують саунд-трек, то роблять це, дійсно, дуже круто, і це – рівень! Задля цього я готова переїхати до США».

Однак це не означає, що заради музичної кар’єри співачка готова поступитися моральними принципами. «Я розумію, що для моєї мети, для тієї професійної сфери, яку я обрала, для найбруднішого бізнесу з усіх – музичного – мені варто було б бути більшим стервом, ніж я є, – каже Настя – Мені варто було б переступати через деяких людей, йти по головах і таке інше, але я так не можу. Можливо, в цьому випадку я швидше досягла б своєї мети, і мені було б куди простіше. Я усвідомлюю, що через мій характер і виховання мій шлях до мети буде вдвічі довшим, тому що я буду всіма способами намагатися обійти всі брудні місця. Зрештою, моя мета, окрім музики – це просто залишитися гарною людиною».

Інтерв’ю для блогу GoStudy взяла Олександра Баранова