Що таке PhD і як вступити на докторантуру в Європі.

«Кандидат наук» – звучить круто! Хоча плюси отримання ступеня PhD в Європі на цьому не закінчуються. Випускники аспірантури не тільки мають глибокі знання у своїй галузі, але й можуть розраховувати на більш високу зарплатню, ніж бакалаври та магістри.

Крім того, європейська докторантура – ​​вдалий стартовий майданчик для тих, хто хоче будувати кар’єру в міжнародних корпораціях і є фахівцем у галузі природничих, точних чи соціальних наук. У яких країнах Європи можна розраховувати на безкоштовне навчання в аспірантурі та у чому особливості цього вченого ступеня , розповідає автор блогу GoStudy Олександра Баранова.

Скорочення PhD або дослівно «доктор філософії» походить із Стародавньої Греції. Сам термін “філософія” означає “любов до мудрості”, тому у сучасної людини ця наука асоціюється з розлогими міркуваннями про сенс життя. Але стародавні греки філософією називали широкий спектр знань, починаючи з медицини та права і закінчуючи богослов’ям та астрономією. У Середньовіччі межі між дисциплінами вимальовувалися чіткіше: студент міг отримати диплом доктора права, теології, медицини чи філософії. Втім, остання дисципліна, як і раніше, залишалася «наукою про все». Ступінь PhD зберігся донині.

Науковий ступінь PhD на Заході присуджують після закінчення докторантури – третього ступеня вищої освіти. Для російської системи «лікар філософії» – це скоріше кандидат наук, оскільки для нас третій ступінь – це аспірантура.

Як вступити до докторантури в Європі?

Складність вступу до докторантури залежить від конкретного вишу. Обов’язковою є попередня нострифікація або легалізація наявного диплома магістра.

У Німеччині та Данії за наявності диплома бакалавра можна подати заявку на змішану програму (магістратура+докторантура). Бажано, щоб середній бал диплома був якомога вищим, тому про продовження навчання в докторантурі краще замислитися заздалегідь. Крім того, студент повинен вільно володіти іноземною мовою, якою проходить навчання (рівень не нижче С1), підготувати резюме, CV, план ймовірного дослідження, мотиваційний лист та мати кілька рекомендаційних листів, у тому числі від наукового керівника.

У британських вузах потрібно буде скласти низку тестів на перевірку аналітичних та математичних навичок, у більшості чеських вузів з майбутніми докторантами проводять вступну співбесіду. Ця зустріч дозволяє педагогам та абітурієнту познайомитися та зрозуміти, чи підходять вони один одному. В академічному середовищі дуже важливо мати контакти, однодумців та налагодити стосунки з колегами.

Як виглядає навчання в докторантурі?

Термін навчання в докторантурі залежить від вишу та спеціальності. Мінімальний час становить від трьох до п’яти років, проте деякі отримують заповітний ступінь лише через сім чи вісім років навчання.

Причин тому може бути багато:

• Якщо ваш проект залежить від отримання гранту, то іноді робота може стати на паузу через відсутність фінансових коштів.
• Навчання у докторантурі найчастіше платне. У Європі вартість програми PhD може сягати трьох тисяч доларів на рік.
• Ніхто не скасовував особисті причини: хвороба, зміна сімейного статусу, народження дитини – все це може змістити фокус із наукової праці на побутові проблеми
• Навчання в докторантурі потребує максимального занурення у тему. Якщо життєва ситуація вимагає заробляти гроші, а не лише будувати академічну кар’єру, то процес написання дисертації може затягтися.
• Написати докторську дисертацію у триста сторінок – це вам не шкільне есе на кілька розворотів у зошиті. Клінічні дослідження показують, що докторанти зазнають серйозного стресу, поки народжується наукова праця.

У докторантурі немає чіткого розкладу лекцій, як на бакалаврських чи магістерських програмах. Єдина умова – регулярний контакт із науковим керівником. Однак і тут буває по-різному: хтось зустрічається з «шефом» щотижня і звітує про виконану роботу, а комусь достатньо трьох мейлів за півроку.

У перший рік навчання студент занурюється в тему дослідження, уточнює деталі плану дисертації, слухає семінари, багато працює з літературою. Цей етап дуже важливий, оскільки обсяг підсумкової роботи має становити від ста до трьохсот сторінок, і не менше третини – оригінальний текст, тобто висновки та висновки автора, а не переказ прочитаної літератури. При цьому тема дисертації має бути актуальною, а результати – корисні та застосовані на практиці або для подальших наукових досліджень.

У другий рік навчання студент може підробляти викладачем на кафедрі, третій та четвертий рік зазвичай присвячені написанню та захисту наукової роботи. Проміжні результати дослідження студент повинен представляти на тематичних конференціях. Ініціатива вітається: якщо ви вирішите поділитися своїм досвідом із колегами в іншій країні, це буде вам лише у плюс.

Європейський докторський ступінь PhD відповідає титулу кандидата наук, а не доктора наук у Росії та країнах СНД. Однак це не знижує перспективи знайти роботу, що добре оплачується, за своєю спеціальністю.

Навіщо вчитися в докторантурі та що робити після закінчення?

Як правило, майбутніми докторантами рухає прагнення розвиватися у науковій сфері та щирий інтерес до свого проекту. Спойлер: без останнього написати та захистити дисертацію взагалі навряд чи вийде, тому що це вимагає самовіддачі. Однак можуть бути й інші причини, з яких людина прагне отримати докторський ступінь у Європі:

• Висока заробітна плата. Це справедливо не для всіх країн та наукових сфер, але в технічних, медичних та природничо-наукових спеціальностях ступінь доктора безпосередньо впливає на кількість нулів на банківському рахунку.
• Поглиблення знань зі спеціальності. Навіть тим, хто не планує будувати академічну кар’єру, навчання в докторантурі допоможе розширити обрії та кар’єрні перспективи.
• Любов до знань. Існують допитливі «вічні студенти», яким подобається сам процес навчання та отримання нових знань.

Ті, хто успішно захистив дисертацію, мають кілька варіантів працевлаштування.

• Якщо ви поєднували роботу та навчання в європейській докторантурі, то після отримання “корочки” можна поговорити з керівництвом про зміну посади (розширення сфери посадових обов’язків, підвищення заробітної плати тощо).
• Академічна кар’єра – традиційний варіант, проте потрібно справді любити наукову діяльність.
• Глибокі теоретичні знання з фаху можуть гідно оцінити у підприємницькій сфері. Доктор наук може консультувати, писати статті чи займатися аналітикою.
• Науковий ступінь – не рідкість серед державних службовців. Якщо ви плануєте будувати кар’єру у цій сфері, то титул доктора може відкрити міжнародні перспективи.

Як отримати докторський ступінь у Європі безкоштовно?

Безкоштовне навчання в докторантурі можливе у Чехії, Німеччині та Фінляндії.

Чехія:

• Навчання чеською мовою у місцевих вишах за законом є безкоштовним для всіх студентів, у тому числі іноземців.
• Чехи з повагою ставляться до наукових ступенів, тому титул PhD дуже затребуваний на ринку праці.
• Навіть якщо ваш вибір припав на навчання у приватному виші, у Чехії існує низка стипендіальних програм та грантів, які допомагають покрити витрати на навчання.
• Аспірант чеського вишу отримує щомісячну стипендію у розмірі 6–13 тисяч крон на місяць. Збільшити прибуток можна за рахунок викладацької роботи на кафедрі.
• У чеських вишах можна займатися власним дослідженням у рамках масштабного міжнародного проекту. Особливо активні в цьому відношенні Карлів університет, Масариков університет у Брно, Чеський технічний університет та університет Палацького в Оломоуці.

Німеччина::

• Навчання в докторантурі проводиться в рамках індивідуальної або структурованої програми. У першому випадку аспірант сам обирає собі наукового керівника та самостійно працює над проектом на базі університету, наукового центру чи промислового підприємства. У другому випадку докторант працює під наглядом кількох наукових керівників та процес навчання протікає інтенсивніше.
• Вчитися в докторантурі можна німецькою або англійською мовою.
• Докладну інформацію щодо отримання докторського ступеня в Німеччині можна знайти на сайті Research in Germany та на сайті конкретного університету.

Фінляндія:

• Для здобуття докторського ступеня необхідно написати ряд наукових статей та отримати певну кількість кредитів за профільні предмети з основної та додаткової, тобто вужчої спеціальності.
• Однією з умов допуску до захисту є наявність хоча б однієї публікації в науковому журналі.
• Ступінь доктора присуджують і без написання повноцінної дисертації. Якщо ви були «плодючі» на наукові статті в процесі дослідження, то можна зібрати їх, дописати до них вступ та висновок, отримати наукову працю на 50-60 сторінок та бажаний титул PhD.
• Фінська мова – складна для освоєння. Якщо ви збираєтеся вчитися і писати роботу фінською, то вивченням мови потрібно зайнятися заздалегідь.

“Підводні камені” докторантури

Джерело складнощів, з якими може зіткнутися російськомовний студент, полягає у різниці освітніх систем у Росії та Європі.

По-перше, наші студенти опиняються на першому курсі вишу вже у 17–18 років, тоді як чехи стають першокурсниками у 19–20 років, іноді пізніше, якщо беруть паузу після отримання атестату зрілості. Відповідно, до докторантури вони підходять у свідомому віці з чітким уявленням, чим хочуть надалі займатися. У Росії та країнах СНД, навпаки, нерідкі ситуації, коли до останнього курсу людина встигає повністю розчаруватися у вибраному напрямку, «домучує» диплом і йде працювати не за фахом.

По-друге, навчання у вишах Європи передбачає високий ступінь самостійності, починаючи з першого курсу бакалаврату. На цьому базується і кредитна система оцінювання знань. У докторантурі навчаються – а скоріше працюють – вже повноцінні дослідники. У російських вузах у студентів набагато менше автономії, тому знадобиться час на адаптацію.

Безпрограшний варіант: спочатку відучитися в європейському вузі в магістратурі, а потім вступити до докторантури та отримати ступінь PhD. Це дає відразу дві переваги: ​​під час очного навчання на магістра ви встигнете звикнути до місцевої системи, а також особисто познайомитеся з педагогами та зрозумієте, з ким із них хотіли б працювати далі. Онлайн це зробити складніше.