Який рівень необхідний – В2 або С1?

Однією з основних вимог до вступу до вишів Чехії на бюджет є знання чеської мови. Під час вступу на багато факультетів його необхідно підтвердити сертифікатом мовної школи. Який рівень необхідний – В2 або С1? І як потрібно володіти чеською, щоб при навчанні не відчувати проблем? Розбиралася авторка блогу GoStudy Олександра Баранова.

“Перші пів року на лекціях я взагалі мало що розуміла, доводилося записувати їх на диктофон і прослуховувати вдома, щоб розібратися в матеріалі”, – розповідає Жанна, студентка першого медичного факультету. А от у Юри, який вступив до Празької академії мистецтв, складнощів майже не виникло: «Чеська мені давалася непросто, і потрібно було витратити чимало часу, щоб успішно скласти іспит на сертифікат В2. Проте вже під час першого року навчання я «розговорився», майже без проблем спілкувався з однокурсниками чеською та розумів практично все, що говорять викладачі», – каже він. Процес підготовки до вступу до чеського вишу з нуля – якщо не поспішати та підійти до справи докладно – триває близько восьми місяців. Через чотири місяці інтенсивних щоденних занять студент в ідеалі володіє мовою лише на рівні А2, інколи ж – В1. У цьому випадку він уже здатний підтримати діалог на нескладні теми (розповісти про себе, про свою сім’ю, захоплення, мрії та подорожі) і орієнтуватися в побутових ситуаціях (написати заяву або скаргу, відправити або отримати посилку на пошті, оформити документи в банку, замовити їжу в кафе, купити квитки на вокзалі та ін.). Лексика, якою молода людина володіє на цьому етапі, базується в основному на підручниках – тому зовсім невимушено базікати з чехами навряд чи вдасться.

На порозі знань

Відповідно до Загальноєвропейських компетенцій володіння іноземною мовою (Common European Framework of Reference for Languages: Learning, Teaching, Assessment. Cambridge, Cambridge University Press, 2001) виділяються такі рівні знання мови:

– А1 («Breakthrough», Průlom або Рівень виживання)
– A2 («Waystage», Na cestě або Передпороговий рівень)
– B1 («Threshold», Prah або Пороговий рівень)
– B2 («Vantage», Rozhled або Пороговий просунутий рівень)
– C1 («Effective Operational Profficiency», Efektivní operační způsobilost або Рівень професійного володіння)
– C2 («Mastery», Zvládnutí або Рівень досконалого володіння )

B1 у цій системі вважається перехідною сходинкою від користувача-початківця до просунутого. Так, для набуття громадянства Чехії, наприклад, потрібна наявність сертифікату рівня В1. Рівень В2 – його вимагають у більшості вищих навчальних закладів від іноземних абітурієнтів – передбачає, що ви здатні підтримати розмову на широке коло абстрактних та конкретних тем, вільно полемізувати та висловлювати свою думку, висловлювати аргументи «за» та «проти», будувати свою мову, використовуючи непрості граматичні конструкції, фразеологізми, відрізняти розмовні звороти від літературних, розуміти жарти та жартувати самому. Очікується, що ви розумієте в тому числі вузькоспеціальні тексти і розмовляєте досить легко, щоб постійно спілкуватися з носіями мови без жодних труднощів для будь-якої зі сторін. Одним словом, на цьому етапі ви вже повинні почуватися як риба у воді, відповідно, навчання у виші чеською мовою не повинно викликати жодних складнощів.

Чому С1 і чи потрібен він?

С1, як зрозуміло із Загальноєвропейських компетенцій володіння іноземною мовою, це професійний рівень знань. Маючи С1, людина може займатися перекладами та за необхідності навчати мови інших. С2, своєю чергою, порівняємо з рівнем знань носія мови. Ні той, ні інший рівень офіційно не є необхідними до вступу до чеських вишів; незважаючи на це, існують мовні школи та курси, які обіцяють «довести» студента з нуля до С1 до кінця річного курсу. Грунтуючись на думках викладачів чеської мови (і досвід автора цієї статті чьому підтвердження), можна сказати, що досягти такого результату і справді освоїти мову настільки глибоко в короткі терміни неможливо. Говорити про рівень С1 можна після кількох років перебування в країні та активної (!) комунікації чеською мовою у звичайному житті – з друзями, сусідами, однокурсниками, колегами. Для досягнення такого результату мінімум 60–70 % вашого спілкування має відбуватися чеською. Будьте готові і до того, що матриця в голові заточена на рідну російську, і мозок буде спочатку активно чинити опір.

Насправді в перший рік у ВНЗ мовний бар’єр, навіть за наявності заслуженого сертифікату В2, все одно відчувається. Каменем спотикання може стати і спеціалізована термінологія – скажімо, у медичному чи технічному університеті. Або ось такий неприємний сюрприз: викладач може виявитися словаком за національністю та читати лекції рідною мовою, знаючи, що чехи зрозуміють його у будь-якому разі. На присутність іноземців в аудиторії знижку ніхто не зробить – адже ви начебто знаєте мову і прийшли нею вчитися.

Освоїти чеську до рівня В2 і без проблем поринути у студентське життя – завдання реальне. Однак, щоб полегшити собі життя у перший рік навчання, треба звернути увагу на два моменти. Важливо якомога раніше визначитися з вишем і «взяти курс», насамперед на нього, не розпорошуючись за діаметрально протилежними спеціальностями. Скажімо, якщо ви збираєтеся на журналістику чи філософію, то вам у перший місяць знадобиться не тільки сприймати професора на слух, а й демонструвати письмові навички, відповідаючи на запитання в тестах. Якщо ж ви йдете на фізмат, то виступати перед аудиторією вам доведеться рідше, зате розуміти викладача та вміст підручників бажано на всі сто. Також потрібно відповідально підійти до вивчення мови та отримання сертифікату В2, тобто виконувати все, що говорить викладач, і самому бути активним та зацікавленим – читати новини чеською, слухати радіо та музику, зміцнювати контакти з чехами. Правильно докладені зусилля обов’язково окупляться!