Як бути, коли говориш не зовсім рідною мовою

Перший рік життя в Чехії: «Боже, я нічого не розумію!» Другий рік: «Ура, я почуваюся людиною!» За кілька днів після приїзду додому на третій рік життя за кордоном: «А як це сказати рідною мовою ?»

Для тих, хто їде не додому, а «дому», купує не квиток на літак, а «летенку» і замість «не знаю» каже «невім», автор блогу GoStudy Олександра Баранова розповідає, як врятувати рідну мову, поки вона ще не дуже атрофувалася.

Секрети мозкової діяльності

Мозок – це, по суті, такий самий м’яз, як і інші м’язи у вашому тілі. І мова зараз не про медичний (анатомічний) бік питання, а про те, за яким принципом він функціонує та розвивається. Так само, як і м’язи, він не відразу приходить у потрібну форму – йому потрібен час. Проте регулярні заняття дають хоч і не миттєвий, але довгостроковий і відчутний результат.

Вивчення мови відбувається за тими самими правилами, виходячи з яких, ми тренуємось у спортзалі. Видимий результат дає короткочасне, але щоденне, інтенсивне та різноманітне навантаження. Достатньо приділяти 30–40 хвилин свого часу для того, щоб мозок утримував у свідомості необхідну інформацію і розумів, що та їжа (ті знання), якою ви її приготуєте щодня – важлива і потрібна, і тому її треба укладати не кудись там у підкорку до відповідного моменту, а у відсік ближче, звідки її можна буде будь-якої миті вивудити.

Вчені не втомлюються вихваляти малодосліджені можливості людського мозку. Реальність, однак, така, що мало хто з людей використовує ці можливості максимально. Більше того, якщо ви не відносите себе до рядів геніїв, то вміст вашої головушки має певні межі. При різноманітних навантаженнях, стресах та інших нестандартних ситуаціях мозок моментально включає систему самозахисту, яка покликана спрацювати йому на благо і забезпечувати нормальне функціонування організму. Тому з тієї інформації, яку ви «споживаєте» щодня, мозок, при всій його мультифункціональності, все ж таки відбирає тільки ту, що для нього на даний момент особливо актуальна.

Таким чином, якщо ви готуєтеся до важливого іспиту, то ви навряд чи зможете одночасно подолати вирішення складних питань по роботі. Якщо ви присвячуєте весь час заняттям музикою, то, швидше за все, буде не до освоєння базових шкільних предметів на зразок фізики, математики та біології. Так само і з мовою: якщо більшу частину свого часу ви говорите іноземною, то ваша рідна мова, як це не дивно, повільно і поступово почне здавати свої позиції.

Коли починати хвилюватися

Перший дзвіночок щодо того, що вам треба потурбуватися про рівень володіння рідною мовою – ситуація, коли ви, формулюючи думку, починаєте підбирати слова. Другий, більш серйозний сигнал – коли ці слова не підбираються до тих пір, поки ви не вдастеся до чужої допомоги або не заглянете у словник. І, нарешті, зовсім сумна ситуація настає, коли люди, які говорять з вами вашою ж рідною мовою, розуміють вас насилу або постійно перепитують, що саме ви мали на увазі.

Мішанина з мов з’являється, коли ви володієте іноземною досить добре для того, щоб без потреби не переходити на рідну, або часто використовуєте терміни і слова, які в рідній мові еквівалента не мають. Ось тільки питання в тому, що наш мозок часом настільки ж лінивий, як і розумний, і йому зовсім не хочеться напружуватися і підшукувати потрібне слово в знайомому з дитинства лексиконі, якщо можна швиденько вставити іноземний вираз.

Згадується ситуація із чеського життя. Кафе, обід, я, моя подруга та її добрий знайомий. Подруга, як і я, в Чехії живе більше п’яти років, мовою володіє добре, а на роботі активно спілкується англійською. Знайомий, навпаки, щойно приїхав із цілком російськомовного середовища, тобто всі іноземні слівця у промові йому гостро ріжуть слух. Подруга, розповідаючи про якусь ситуацію на роботі, натхненно заявляє: «Забучила я, значить, засідачку на 10 годину ранку…» Для непосвячених: «забучити» – це нещасне англійське слово «to book», тобто «зарезервувати», а дивовижна «засідачка» – це те, що колись було чеським словосполученням «zasedací místnost», тобто «зал для нарад/засідань». Можна уявити, як відреагував на цю заяву непідготовлений до такого лексичного вінегрету приятель.

…і що робити тепер?

Якщо вищеописана ситуація вам більш ніж знайома, настав час вживати заходів.

Перше і головне правило – те, яке застосовується в білігвальних сім’ях: кожен з батьків розмовляє з дитиною тільки своєю мовою, ні в якому разі не переходячи на іншу. Так і ви: перегляньте свої кола спілкування і визначтеся, з ким і якою мовою ви говорите. Якщо ви спілкуєтесь рідною мовою , то забороніть собі використовувати іноземні слова або їх перетворені версії. І навпаки, говорячи чеською чи іншою мовою, не намагайтеся вставляти туди слівця з рідної мови.

По-друге, поверніть у своє життя класичну літературу. Для багатьох поняття «читати» звелося до перегляду статей новин в інтернеті, які далеко не завжди можуть похвалитися мовною точністю і багатством мовних зворотів. Згадайте шкільну програму: Набоков, Тургенєв, Пушкін, Толстой, Ахматова. А як писали про природу Паустовський та Пришвін!

Будьте готові до того, що ваша голова лінуватиметься і чинитиме опір, тому періодично записуйте на диктофон свою мову і контролюйте ситуацію. Аудіозапис, крім іншого, чудово допомагає відловлювати слова-паразити, тренувати тембр голосу та темп мовлення.

Переписуючись в Мережі, намагайтеся стежити за правильністю викладу, розстановкою розділових знаків і формулюваннями. Привчіть себе писати одне змістове повідомлення замість десяти уривчастих, при цьому перевіряючи себе щодо граматичних помилок. Те саме, до речі, стосується і чеської мови: у цьому випадку варто не лінуватися і використовувати знаки діакритики (“чарки” та “гачеки”), навіть якщо ваш співрозмовник цього не робить.

Пам’ятаєте, як перевіряють знання мови на вступних тестах у мовних школах? Рівень знання визначається не тільки тим, як ви розумієте мову на слух, а й тим, як ви кажете, наскільки великий ваш словниковий запас і наскільки ви «дружите» з граматикою. Важливо й те, як ви володієте писемним мовленням. Почніть вести щоденник чи блог, дивіться кіно потрібною мовою і обов’язково вчасно заповнюйте прогалини у знаннях.

І пам’ятайте, що рідна мова – така сама мова, як і інші, і ви так само можете забути її, як і французьку, яку колись вивчали у початковій школі.